РЕЗОНЕ́РСТВО, а, сер.
1. Схильність до довгих повчальних промов і просторікувань.
2. збірн. Довгі повчальні промови і просторікування. — Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику розводити! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 320); Ми говорили про те, що не в резонерстві ідейна сила роману, а — в розкритті ідей (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 55); Комедія не терпить резонерства. Сміх умирає там, де з'являється неприховане моралізаторство і тенденція, що випирає назовні (Мистецтво, 3, 1964, 34).