РІГ, чол.
1. род. рога. На голові деяких ссавців —
твердий кістковий наріст, що звужується до кінця.
— Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки
рогами крутили (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); Тут були старі
олені, що мали великі гіллясті роги (Микола Трублаїні, Вовки..,
1936, 37); Марія мимоволі зиркнула на повітку, з
дверей якої виглядала голова їхньої.. корови, що так
гордовито тримала над собою роги, наче перед всіма
пишалася ними. Аякже — мужицька годувальниця (Михайло Стельмах,
I, 1962, 510); * У порівняннях. Сохли вздовж стіни великі
вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125);
// Відросток на голові у деяких
комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст.
Роги жука;
// Що-небудь, що формою нагадує
кістковий наріст на голові тварин. Дожидаємо вечора, а
ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги (Марко Вовчок,
I, 1955, 183);
// Порожнистий, спеціально оброблений
кістковий наріст, що вживається для зберігання в
ньому чого-небудь або як посуд для пиття. По..
бокових покоях стояли столи, заставлені туровими
рогами, келихами і чарками з чистого золота (Олекса Стороженко, I,
1957, 371).
♦ Брати (взяти) бика за роги див. бик 1; Вкрутити
(зламати, прикрутити, скрутити і т. ін.) роги кому —
те саме, що У баранячий ріг зігнути (скрутити) (див.
баранячий). — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо
роги, зробимо з нього чоловіка (Василь Кучер, Трудна любов,
1960, 441); Лізти (наскакувати, наскочити і т. ін.)
чортові на роги див. чорт; Могти волові роги
скрутити — бути дуже сильним. Наталка глянула на свої
худі, тоненькі руки.. і зітхнула. Справді, їй не
рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може
волові роги скрутити (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 27);
Обламувати роги див. обламувати 1; Очі рогом лізуть
(лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.) див. око 1;
Показувати (показати) роги — чинити кому-небудь
опір, виявляючи незадоволення чимсь, або бути
готовим до захисту. Тепер уже настала для них гірка
година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе,
свого чоловіка й дітей. Тоді й батько показав роги
(Антін Крушельницький; Буденний хліб.., 1960, 39); Притерти роги див.
притирати; Ріг достатку — символ невичерпного
багатства. Старовинний герб Харкова красномовно говорить
про багатство і родючість краю: на зеленому полі щита
навхрест лежать ріг достатку з квітами й плодами та
меркуріїв жезл (Наука і життя, 10, 1965, 39); Роги виставляти
(виставити) — з неприязню, вороже зустрічати
кого-небудь; Рогом вилазити (вилізти, виходити, вийти)
кому — мати для кого-небудь негативні наслідки.
— Значить, так, одвезем їх [бійців] на Борзенків
хутір до кума Никифора. А він уже зна як. Ну, я пішов.
Глядіть же, бісові сини, під бабськими спідницями
засядете — прокляну. І мій хліб-сіль рогом вилізе (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 325); Туди (там), де козам роги правлять
див. коза; У баранячий ріг зігнути (скрутити) див.
баранячий; Як з рога достатку (Амальтеї) — у дуже
великій кількості. Осінній холодок над спраглою землею
Шатро гаптоване широко розіп'яв. І з рук його падуть,
як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі
паама трав (Максим Рильський, I, 1960, 259).
2. род. рогу, тільки одн. Роговий покрив. Щоденне
обмивання копит від грязі після роботи коня..
запобігає сухості рогу (Профілактика захворювань.., 1955, 213);
//
Кісткова речовина, що використовується для виготовлення
чого-небудь. Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом
окуляри, поклала їх на ніс (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3);
— Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому
будинку всі меблі з оленячого рогу (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 98); Запорізькі різьбярі володіли також
інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево,
ріг, червону мідь, срібло тощо (Народна творчість та етнографія, 1, 1966,
49).
3. род. рога. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону. З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря (Іван Франко, III, 1950, 8); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 354).
4. род. рогу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік. Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці (Іван Франко, II, 1950, 9); Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 108); Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 21).
5. род. рогу. Місце, де сходяться дві зовнішні
сторони якогось предмета. Наумиха, напнута чорною
хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись
на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще
землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Артилеристи в самих
гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати,
встановлюючи їх за рогом готелю (Олесь Гончар, III, 1959,
262); Рука судорожно стискала ріг нічного столика,
що стояв зараз обік ліжка (Іван Франко, VII, 1951, 7);
[Стеха:] Точнісінько таку [хусточку] був купив мені
другий мій чоловік Юхим, тільки в тієї були зелені квітки
на рогах (Володимир Самійленко, II, 1958, 171).
♦ З-за рогу — нишком, крадучись. [Клавдія:]
Чоловік.. стріляв з-за рогу, підло, по-злодійському, в
керівника народних повстанців (Леонід Смілянський, Черв. троянда,
1955, 80); Мішком з-за рогу прибито (вдарено); Як
(мов, немов і т. ін.) мішком із-за рогу намаханий
(прибитий) див. мішок.
6. род. рогу. Те саме, що мис. Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам яний ріг, що виступав у море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 400).
7. род. рогу, рідко. Сторона, край чого-небудь. Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села (Марко Вовчок, I, 1955, 169); По службі божій чотири найславніші проповідники, на всі чотири роги світа почали поучати зібраних про важність і красоту сього празника (Іван Франко, III, 1950, 119).
8. тільки мн., заст. Уживається як символічне
позначення подружньої зради з боку жінки.
♦ Наставляти (наставити) роги кому: а) зраджувати
чоловіка. Хто вона? Примхлива донька якогось
солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за
стареньких академіків, а потім наставляють їм роги?
(Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 9); б) обдурювати чоловіка,
ставши коханцем його дружини. [Харько:] Невже
ви хочете, щоб я радий був до послуги чоловікові, котрий
хоче мені роги наставить? (Марко Кропивницький, V, 1959, 577).