в означеннях
Тлумачення, значення слова «рій»:

РІЙ 1, чол.

1. род. рою і роя. Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу. — А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути (Панас Мирний, I, 1954, 280); Радіосигналізатор повідомляє про сформування нового рою у вулику (Хлібороб України, 5, 1966, 47);  * У порівняннях. Усіх [рідних] одірвали від Кармеля, укинули його у візок і повезли шляхом, а все-усе село знялося, наче рій, і гудучи дивилося услід (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Громада загуділа, як рій. Кожний мав щось казати, щось вигукувати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114).
Роєм роїтися — у масі рухатися без упину. Школа була ще зачинена, і дзвоник не дзвонив, а дітвора, проте, купчилася коло його, роєм роїлася і гула (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 98).

2. род. рою. Безліч літаючих комах, зграя птахів. Задушливий пекучий день наприкінці травня. Повітря дрижить над землею розтопленим склом, і в його переплетених струменях в'ються незчисленні рої мошки та комарів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 28);
//  Велика кількість сніжинок, іскор і т. ін., що кружляють у повітрі. Гралися рої сніжин довкола електричного ліхтаря на подвір'ї (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 249); І раптом — іскор налітає рій. То поїзд лине з гуркотом і свистом (Максим Рильський, I, 1960, 201).

3. род. рою, перен. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. Ніхто не обізвався до неї [баби]. Тільки вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки поміж роями сухого листу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 77); Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 190); Галичани турляли драбини дрючками, сипали цілий рій стріл (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310); Було підраховано кількість енергії, яка необхідна для викидання в космічний простір величезного рою комет.., метеорів і метеорного пилу (Знання та праця, 4, 1966, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 573.

Коментарі (0)

РІЙ 2, рою, чол. Найменший військовий підрозділ, частина взводу. Юнак став командиром рою третьої роти протитанкових рушниць (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 43); Командири батальйонів знімали по черзі з переднього краю в тил окремі рої, формували штурмові групи (Олесь Гончар, III, 1959, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 573.

Коментарі (0)