в означеннях
Тлумачення, значення слова «рішенець»:

РІШЕНЕ́ЦЬ, нця, чол., рідко.

1. Вирок суду, постанова, рішення якої-небудь організації, зборів і т. ін. Довгі хвилини-роки переживає Гнат, очікуючи, що скаже суд. Аж ось читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Гронович — це соромляжий наймолодший хлопець із шостого класу.. Миттю витягли його на кін та й оголосили йому рішенець товариства (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 311); Прийняли ми рішенець — до посла таки звернутися, до радянського. Написали й ждемо, що то нам скажуть (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 14).

2. Те саме, що рішення 3. Нова доля снується Мишуні, не треба їй перешкоджати, нехай малий сам викує свій рішенець (Юрій Яновський, II, 1954, 141); Не надійся, бо ніколи Не зміню я рішенця. Я діждусь мого Миколи (Леонід Первомайський, II, 1958, 257).
 Знаходити (знайти) рішенець — вирішувати, як правильно діяти в певних обставинах. Стріне [Іван] трудність — тільки гляне, Вже й знайшов їй рішенець (Володимир Самійленко, 1, 1958, 167).

3. перен., рідко. Те саме, що кінець! 3. Тут тобі й рішенець!

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 581.

Коментарі (0)