в означеннях
Тлумачення, значення слова «рішуче»:

РІШУ́ЧЕ, присл.

1. Присл. до рішучий 1, 2, 4. [Адмірал:] У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно (Олександр Корнійчук, I, 1955, 54); Дійсно, окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (Андрій Головко, II, 1957, 474).

2. Зовсім, цілком. Маріцца рішуче перемінилася в відносинах до неї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 271); Рішуче помилково він потрапив до сутани; йому далеко більше до лиця була б якщо не кольчуга, то, в усякому разі, плащ народного трибуна (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 23); Два запорожці рішуче розійшлися в поглядах (Олександр Довженко, I, 1958, 233);
//  Без сумніву, безперечно. Ні, він [син хазяйки] рішуче має до нас симпатію, що видко з його обличчя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242).

3. Категорично, твердо, не вагаючись. — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено, — рішуче одказав Омелько... (Панас Мирний, IV, 1955, 374); Була така думка, щоб Абдулаєва взагалі перевести в роту постачання. Але він від цього рішуче відмовився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 490).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 581.

Коментарі (0)