в означеннях
Тлумачення, значення слова «рівчак»:

РІВЧА́К, а, чол.

1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 228); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 28); — Отак, — кажу, — діти. Хто про лихо забув, тому й рівчак за прірву ввижається (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 295);  * У порівняннях. Він провів Дороша в куток і показав на ясла, що чорніли в темряві, як рівчак (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111).

2. перен. Маленьке заглиблення, складка, зморшка на чому-небудь. Казанець брязнув закаблуками перед Онисею; його закаблуки прокопали добрий рівчак на глиняному долі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 148); Схилила вона сумно голову; потекли гіркі сльози з жовтих, мутних очей, потекли по щоках, по глибоких рівчаках (Панас Мирний, I, 1949, 319); Старили Марцинюка довгі сірі вуса, що здавались зовсім сивими, велика лисина, яка сягала аж до рівчака на потилиці (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 18).

3. мет. Спеціальний пристрій у вигляді канави, жолоба, по якому тече розплавлений метал. Майстер махнув рукою, удар, удар, бризнув чавун і полився рівчаками (Юрій Яновський, IV, 1959, 151);
//  Порожнина у стальній формі, яку заповнює розплавлений метал. Штампи являють собою стальні форми, в яких є порожнини, що називаються рівчаками (Слюсарна справа, 1957, 42).

4. Невеликий водяний потік, що утворюється від снігових, дощових або підземних вод. З джерел вода збирається в струмені, з них робляться рівчаки, з рівчаків річка (Словник Грінченка); Маленький рівчак під Соколиним під час зливи перетворювався в бурхливу річку (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 553.

Коментарі (0)