в означеннях
Тлумачення, значення слова «рівняти»:

РІВНЯТИ, яю, яєш, недок., перех.

1. Робити що-небудь рівним (у 1, 2 знач.), без заглибин, виступів і т. ін.; вирівнювати. Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 367); Чередник схиливсь на ясла, Вуса хусткою рівня: Треба знати, як їх [корів] пасти, Щоб було в артілі масло, Молоко і сир щодня!.. (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 24); Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця (Леся Українка, III, 1952, 599).

2. до кого—чого, з ким — чим і без додатка. Зіставляти, порівнювати кого-, що-небудь із кимсь, чимсь. Вона довго плакала і довго потім думала, рівняючи свої колишні мрії про дружинне [сімейне] життя до сьогочасної дійсності (Борис Грінченко, II, 1963, 51); Мені ще трудно зробити вибір, мій мозок працює, розбирає усякі деталі, рівняє, я енергійно ношусь по хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); Чому їх [берези] так ми любимо? Чому З берізкою ми дівчину рівняєм Нам наймилішу? (Максим Рильський, I, 1956, 451).

3. Вважати, визнавати кого-, що-небудь рівнозначним, рівноцінним комусь, чомусь у певному відношенні; уподібнювати. [Наталка:] Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (Іван Котляревський, II, 1953, 20); — Ну, Юзечко, не будь же дитиною! Хто ж рівняє приятельку до кавалера, а кавалера до приятельки? (Леся Українка, III, 1952, 659).

4. Робити кого-небудь однаковим із кимсь у певному відношенні; зрівнювати. — Хіба ми ріжемо? — ледве вимовив [Чіпка], перевівши дух: — ми тільки рівняємо багатих з бідними... (Панас Мирний, I, 1949, 334); Народ наш — творець: і рівняє він славою щиро Митця й хлібороба, простого бійця й командира (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 96).

5. Розташовувати, розміщувати кого-небудь в один ряд, по рівній, прямій лінії. Два солдати, взявши в руки гумові палиці, стали по обидва боки ламаної черги, рівняли її в шнурочок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 410).
Рівняти крок див. крок.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 553.

Коментарі (0)