в означеннях
Тлумачення, значення слова «рівновага»:

РІВНОВА́ГА, и, жін.

1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою, тобто у випадках рівноваги тіл (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 91); Світ є рухома матерія. Але в процесі руху можлива тимчасова рівновага, відносний спокій того чи іншого матеріального тіла в одному будь-якому стані (Логіка, 1953, 79).
Органи рівноваги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі. Особливо слід спинитися на органах рівноваги, анатомічно зв'язаних з органами слуху (Методика викладання анатомії.., 1955, 194); Рівновага сил, мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло. Якщо на тіло діє кілька сил, то може статися, що вони разом не змінять його швидкість, тобто не нададуть йому прискорення. Такий випадок називається рівновагою сил (Курс фізики, I, 1957, 72).

2. Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. Повідкидавши, ніби для рівноваги перевантажених черев, свої туші на спинки стільців, чоловіки, сонні й пересичені, ліниво смоктали пиво (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 194); Костецький, широко розставивши ноги для рівноваги, стояв у човні (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 231); На носі лежав, намагаючись дотримуватись рівноваги і не розхитувати човен, Вітя Огрінчук (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 128);
//  перен. Спокійний душевний стан людини. Вона сиділа перед ним спокійна, врівноважена, сама дивуючись цій раптовій рівновазі (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 179); Зла рішучість, що охопила була його серце, потроху вляглася, прийшов бездумний спокій і рівновага (Петро Колесник, Терен.., 1959, 294).
Вибивати (вибити) з рівноваги див. вибивати; Виводити (вивести) з рівноваги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін. Там [в операційній] при світлі корабельних акумуляторів ворожив над столом спокійний і якийсь наче кам'яний Заброда. Ніщо його, здається, не турбувало, ніщо не могло вивести з рівноваги (Василь Кучер, Голод, 1961, 115); Виходити (вийти) з рівноваги див. виходити; Втрачати (втратити, губити, загубити і т. ін.) рівновагу: а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись. Як уві сні, гойдалася вона в сідлі, і Настя не раз підхоплювала її, коли вона втрачала рівновагу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183); Симон втратив рівновагу, змахнув руками й, тягнучи за собою віжки, важко гепнувся на землю (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 120); Старі здригнулися від несподіванки, баба схопилася за серце, дід уп'явся з усієї сили в спинку стільця, щоб не загубити рівноваги (Юрій Яновський, I, 1954, 115); б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння. Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою і майже ненависно поглянула на безтурботного Тихона (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 211); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона [Мотря] загубила моральну рівновагу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43); Душевна рівновага — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін. Пора цілковитої душевної рівноваги і спокою, яку переживав Андрій, тривала недовго (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 338); Зберігати (зберегти) рівновагу — не втрачати спокою, самовладання, терпіння і т. ін. Хмельницький зберігав рівновагу і спокій, які не давали змоги відгадати майбутні наміри гетьмана (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 189); Утримувати (тримати, утримати і т. ін.) рівновагу — певними зусиллями зберігати стійке положення. Десяцькі з двох боків за ніжки придержали ослона, а Пігловський став обома ногами на дошку і, тримаючи рівновагу, дрібно пішов по ній (Михайло Стельмах, I, 1962, 465); Дівчина боялася, що я не втримаю рівноваги й звалюся вниз (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 205).

3. перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим. Порушення капіталізмом рівноваги між експлуатацією землі і удобрюванням землі не викликає сумніву.. (Ленін, 7, 1970, 112); Де не було рівноваги між теорією і практикою, там не було для них моральної правди, сильного переконання про те, що зле, а що добре (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 32); Підтримування рівноваги в утворенні і віддаванні тепла, яке завжди відбувається в організмі, називається теплорегуляцією (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 550.

Коментарі (0)