в означеннях
Тлумачення, значення слова «рівний»:

РІ́ВНИЙ, а, е.

1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Зокола стіни не рівні та білі, а брудні — аж чорні (Панас Мирний, IV, 1955, 249); Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 235);
//  у знач. ім. рівне, ного, сер. Місцевість, місце без западин і підвищень. Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (Олесь Гончар, III, 1959, 428).

2. Який не має викривлень, закрутів; прямий. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354); В кінці рівної, як промінь, алеї.. горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Юрій Смолич, I, 1958, 57); Тоді вони [верби] були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421);
//  Який не має нахилу; стрімкий. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49);
//  Який не має різких потовщень, розширень. Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Рівна нитка;
//  Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.). З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже немолода, але проворна, рівна й висока (Нечуй-Левицький, II, 1956, 224); Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (Максим Рильський, III, 1961, 173);
//  Який не має випуклостей (про лоб). Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 343);
//  Який має правильну, без викривлень форму. В бережках неждано прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).
Зійти з рівної дороги див. дорога; Зриватися (зірватися, зметнутися, схоплюватися, схопитися і т. ін.) на рівні поти див. нога; Поставити на рівні ноги кого — допомогти кому-небудь знайти впевненість у собі, віру в свої сили. На флоті Павло був веселий, кмітливий і швидкий, як чайка в польоті. Це з ним тут щось сталося. Треба його поставити на рівні ноги, розбудить, щоб прокинувся назавжди (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 202); Рівний як свічка див. свічка.

3. Який нічим не відрізняється від кого-, чого-небудь; однаковий. — Рівна, сестро милая, нам доля з тобою (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 233); Черниш і Сагайда мали рівні звання, і спочатку було невідомо, хто з них буде призначений командиром роти (Олесь Гончар, III, 1959, 374); У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (Володимир Сосюра, I, 1957, 128);
//  Однаковий за розміром, величиною, формою, вагою, зростом і т. ін. — Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний, I, 1949, 329); Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49);
//  Який здійснюється, проводиться однаковими щодо сили, вправності сторонами, противниками (про бій, змагання і т. ін.). Рівний двобій;
//  Такий самий, однаковий особистими якостями, властивостями. Одного батька [діти], та не рівні (Номис, 1864, № 9222); Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Панас Мирний, IV, 1955, 119);
//  кому, чому, з ким-чим. Рівноцінний з ким-, чим-небудь. А що є рівне із Москвою в цілому світі, з молодою, завжди квітучою, мов сад?! (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 98); Обіцяне — рівнеє боргу (Володимир Сосюра, I, 1957, 453); Це Марися, це Зміївна, Йде, найкращій квітці рівна, По нічній рясній росі, — Стрічка в'ється у косі (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 56). Нема (не було, не буде) рівного (рівної) кому, чому — хтось або щось є найкращим (найкращою) своїми якостями, властивостями. Кожен козак обертався в.. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 63); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі Гжицький, Опришки, 1962, 133); Улиці, півні, собаки, люди, — Все веселим видалось мені, І здалося, що весни не буде, Рівної веселій тій весні (Максим Рильський, I, 1956, 144); Не мати собі рівного див. мати 2.

4. Рівномірний, постійний у своєму виявленні. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Маруся не спала. Серце нило одностайним, рівним болем (Гнат Хоткевич, II, 1966, 131); На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Юрій Яновський, II, 1958, 81); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом (Михайло Стельмах, II, 1962, 312);
//  Одного, однакового ритму; розмірений. Удосвіта його [хворого] дихання зробилося таке рівне й тихе, що Гаїнці здалося, мов уже він перестає дихати... (Борис Грінченко, II, 1963, 482); Рівний пульс;
//  Який не має підвищень чи знижень тону (про голос і т. ін.). Її спокійні, рівні слова не обманювали його (Іван Франко, VII, 1951, 66); Парубок підходить до неї [хатини] і чує з її середини рівний, одноманітний голос (Михайло Стельмах, I, 1962, 139);
//  Однаковий за кольором, забарвленням, інтенсивністю і т. ін. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний, IV, 1955, 312); У темряві, густій, тяжкій і рівній, Прокинувсь я (Максим Рильський, III, 1961, 293);
//  Позбавлений труднощів ускладнень, без відступів, збочень (про життя, життє вий шлях). В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба твій рівний шлях (Максим Рильський, II, 1960, 297); Турбота про подругу.. відволікала Ганну від важких думок робила її життя яснішим, рівнішим (Василь Козаченко, Сальвія 1959, 125).

5. Який може рівнятися з ким-небудь своєю гідністю заслугами, знаннями, досвідом, походженням і т. ін. Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про.. різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Олесь Гончар, II, 1959, 407);
//  Який має однакові з ким-, чим-небудь права; рівноправний. — А кажіть: хто над вами тут є отаман, чи який старший? — Нема нікого старшого, мигтут усі рівні (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 116); Стали рівними гуцули Поміж народами всіма (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 59);
//  Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю. Конституція.. запровадила систему прямих, рівних і загальних при таємному голосуванні виборів до органів влади (50 років Жовтневої революції, 1967, 17); При комунізмі всі люди матимуть рівне становище в суспільстві (Програма КПРС, 1961, 55).
На рівній нозі див. ноги.

6. перен. Урівноважений, спокійний (про людину, її вдачу, поведінку). Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); В поводженні з товаришами він був рівний, надійний (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 31).

7. чому і без додатка. Який дорівнює, відповідає величині чого-небудь або складає якусь величину. Жінка його Марина Нар повна принесла до його худоби не тільки частину своєї, рівну його частині, а ще й добрий жіночий розпорядок (Панас Мирний, I, 1954, 150); Два двогранні кути вважаються рівними, якщо вони при вкладанні можуть суміститись (Геометрія, II, 1954, 17).

8. Виражений круглими цифрами (про число, рахунок і т. ін.). — То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 548.

Коментарі (0)