в означеннях
Тлумачення, значення слова «різати»:

РІЗАТИ, ріжу, ріжеш, недок.

1. перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. Михайло з Василем різали на січкарні солому (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 131); Кухарка поналивала в миски борщу, шафар став із шнурком до кулеші й почав ним різати по шматкові для кожного робітника (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); Алмаз дуже твердий, ним ріжуть скло (Наука і життя, 9, 1956, 5); Жовті та білі черепашники мають значну пористість. Це обумовлює їх легкість та м'якість, що дає можливість різати їх пилкою (Комплексне використання вапняків.., 1957, 70); Терпляче вчилися [війська] брати з ходу дротяні загорожі, різати та рвати колючий дріт (Олесь Гончар, II, 1959, 402);
//  Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим). Даве [давить] мені біле тілечко латаття, Аїр його ріже (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 69); Комиш шумів. Він їживсь перед нею [Соломією], тіснив із боків, настигав ззаду, ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами, і повзла, і повзла... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220);
//  розм. Зрізувати, відрізати що-небудь, відокремлюючи від основи. Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (Нечуй-Левицький, III, 1956, 267); Стануть [люди] розказувати, .. як по цілому тижню в колодках морила [полковниця] сердешних дівчат, як їм коси різала (Панас Мирний, I, 1949, 184); Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його [комиш] доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362);
//  розм. Розмежовувати земельний масив на окремі ділянки. — Чули правильний закон? — загорлав Денисенко. — Ніхто не має права зачепити нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю! А панську ріжте, як хочете! (Михайло Стельмах, II, 1962, 134);
//  перен. Проходячи, пролягаючи через що-небудь, розділяти, пересікати його. Поміж хвилястими пагорбами та глинищами зміївся протитанковий рів. Праворуч різала річку навскіс розмита кам'яна гребля давно зруйнованого млина (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 146).
Різати пуп (пупа) — приймати дитину під час пологів. — Яка ж я баба? Хіба я вам пупа різала? — сказала зобижена Ярина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 58); Хоч ножем ріж — дуже густий. — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж, хоч пальцями колупай (Михайло Стельмах, I, 1962, 117).

2. перех. і без додатка. Ранити, убивати кого-небудь холодною зброєю. Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... (Тарас Шевченко, I, 1963, 28); Може, там бійка, може, там кров... Він нічого не знав. Може, там ріжуть, грабують... Він тільки тямив, що все круг нього заворушилось і якась сила раптом ухопила його (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 180); Тим самим мисливським ножем, яким він домучував недобитих лосів, він ріже на смерть свого товариша і, забравши гроші, втікає в Крим (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 417);
//  Знищувати, винищувати кого-небудь різнею. Мовчки різали [панів] селяни (Володимир Сосюра, I, 1957, 388); — Не встигли розташуватись на ночівлю, біжать з Калинівки... «Рятуйте, Петлюра ріже євреїв!» Я туди... Трупи, пір'я... Жах! Ну, прикінчив банду і пішов (Олександр Довженко, I, 1958, 177);
//  розм. Наїжджаючи на кого-небудь, убивати (про трамвай, поїзд). — Бережи ж там гроші та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей ріжуть... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 49);
//  Забивати свійських тварин, птахів і т. ін. на м'ясо. Почали муку сіяти, птицю різати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Мемет виніс з хати довгий ніж, яким різав овець, і, блиснувши їм [ним] на сонці, ..застромив за пояс (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); [Лихолат:] Тітко Василино, ви ж недавно кабанця різали. Може б, дали товаришам до картоплі (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 33);
//  розм., рідко. Загризати (про дику, хижу тварину). — Тяжкі мої гріхи, Лисичко-сестричко. Коли, бувало, ввірвуся до кошари, то не ріжу одну Вівцю або дві, щоб наїстися, але замордую десять, двадцять із самої лютости [лютості] (Іван Франко, IV, 1950, 78).
[Хоч] мене (його) ріж (ріжте і т. ін.): а) уживається для підкреслення категоричної незгоди з чим-небудь, відмови від чогось. — А що, братця, чи не навідатись нам у Піски, що там діється? — Я не піду, хоч мене ріжте, — каже Матня (Панас Мирний, I, 1949, 311); б) уживається для підкреслення чиєїсь упертості чи стійкості. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав!.. (Леся Українка, III, 1952, 562); — Не встає [верблюд]? — спитав [чоловік]. — Хоч ріж його, проклятого!.. (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 122).

3. перех., розм. Робити операцію кому-небудь. Він згоджується мене різати, так що тижнів через три я вже буду лежати на операційному столі (Леся Українка, V, 1956, 250); [Коршун:] Значить, тільки різати? [Савкін:] Так. Ампутувати [ногу] (Вадим Собко, П'єси, 1958, 200);
//  Розрізати ножем, кинджалом тіло. Ріже сам себе японський самурай (Олександр Довженко, I, 1958, 125);
//  Анатомувати труп. — Позавчора вмер, як кажуть, скоропостижно. Сьогодні, каже, і суд прибіжить, будуть різать (Олекса Стороженко, I, 1957, 221).

4. неперех. Обробляти поверхню металу, дерева і т. ін. різальним інструментом, різцем. Поринало в мінералі, різало, гуло із металу «Азовсталі» бойове свердло (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 69); Різати по металу;
//  перех. Виготовляти що-небудь вирізуванням, різьбою. — От, Зосю, й будемо на пару працювати з твоїм милим чорнобривим: він ложки буде різати, а я молотком стукатиму (Михайло Стельмах, I, 1962, 648).

5. перех. Врізаючись, проникаючи у що-небудь, залишати на ньому сліди, борозни. Санчата з легким хрупанням різали полозками.. сніг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 518); Жовта пінява вода різала по живому тілу землі глибокі борозни (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 445);  * Образно. Блискавки різали сутінь, гроза вирувала (Микола Олійник, Леся, 1960, 67).
Різати воду (хвилі і т. ін.) — уживається на позначення руху кого-, чого-небудь на (у) воді. Сахно покинула ховатися. Дужими вимахами різала вона воду, щосили простуючи туди, до скель, до несподіваного спільника й оборонця (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 70); Кораблі йшли повним ходом. Уже видно було, як вони ріжуть гострими кілями воду, збиваючи перед собою біле шумовиння (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 341); Степ патрулювали кінні роз'їзди, а морський, прилеглий до нього простір різали прудкі.. бронекатери (Олесь Гончар, II, 1959, 73); Різати повітря (тишу): а) різко лунати (про звуки). — Фю-і-ї! фю-ї! .. — знову різало повітря якесь гостре свистіння (Борис Грінченко, I, 1963, 363); б) порушувати тишу різкими звуками. Ранішній кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець, і гострими звуками різав вранішню тишу (Михайло Коцюбинський, III, 1955, 434).

6. перех. і без додатка. Врізатися в тіло, терти його, спричиняючи різкий біль. — Мене товста сорочка ріже в тіло, а ти, Мотре, ще молода: носи тим часом товсті сорочки, — сказала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 295); Твердий комір різав йому (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 158);
//  безос. Мундир був тісний і короткий, від нього набрякала шия, різало під пахвами і спирало подих (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 419).

7. перех. Викликати різкий біль, болючі відчуття. Нас більше сонце не палило, Не різав ніг сухий пісок (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 408); Вони, зігнувшись під низьким склепінням, стояли майже по коліна в воді, яка різала їм пекучим холодом ноги (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 53); Холодний колючий сніг різав їй обличчя (Олесь Донченко, VI, 1957, 539);
//  безос. — Так на що ви скаржитесь? — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався із хати жіночий старечий голос (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 66);
//  перен. Завдавати кому-небудь сильного душевного страждання, болю; мучити, терзати. Суперечні думки різали Денисову душу (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 110);
//  перех. і без додатка, перен. Неприємно діяти на органи чуттів своєю незвичною яскравістю, різкістю, негармонійним звучанням і т. ін. Найменший фальш різав мене, і я годинами мучилась (Леся Українка, III, 1952, 703); Крутий, моцний [міцний] запах кожуха.. різав їй ніздрі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 122);
//  безос. [Лизогуб:] Снилось мені, що вийшов я з шатра, а надворі день і сонце сліпуче, якого я не бачив ніколи, аж в очах ріже (Олександр Корнійчук, I, 1955, 238).
Без ножа різати див. ніж 1; Вухо (вуха) ріже див. вухо; Різати око див. око 1; Різати паси див. пас 1.

8. перех., розм. Викликати в кого-небудь труднощі, змушувати онинитися в скрутному становищі; підводити. [Горлов:] Ти все автомобілями займаєшся? [Мирон:] Перестав давно. Авіацією. Директором цілого велетня. [Горлов:] Виходить, тебе лаяти слід. Літаки нас ріжуть. Мало даєте. Мало (Олександр Корнійчук, II, 1955, 15).

9. перех., спорт., розм. Бити по дотичній прямій, направляючи м'яч, кулю вбік, у косий політ.

10. перех. і без додатка, перен., розм. Ставити кому-небудь незадовільну оцінку на іспитах. — Там [у школі механізації] такий завал був нашого брата, що аж підлога гнулась. — Казали — по десять гавриків на одне місце. Різали — спасу нема! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 369); Мальований намірився вступити в інститут. Два роки підряд його «різали» на вступних екзаменах, бо знання були нікудишні (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 242).

11. неперех. Діяти добре при використанні (про інструменти, пристрої, машини і т. ін.). Вона [машина] ту палицю як підхопила, як черконе! Так к лихій годині всі зуб'я й сплескалися! Тепер тільки смиче, а не ріже (Панас Мирний, IV, 1955, 245).

12. перех. і без додатка, фам. Азартно, темпераментно, швидко робити, виконувати що-небудь. — Вогонь, а не дівка! — милувалися Санькою в танці. — От ріже!.. (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 179); — І так вони навчилися цю бариню різати, що виводять і під скрипку, і під бубон, а тепер уже й під заслінку та деркач приноровились! (Михайло Стельмах, I, 1962, 615);
//  неперех. Говорити або читати швидко, не зупиняючись. От і братія сипнула У сенат писати Та підписувать — та драти І з батька і брата. А меж ними і земляки Де-де проглядають. По-московській так і ріжуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 250); Що от Трохим і неграмотний, а з святого письма не гірше дяка читає, так і ріже на кожне слово, так і пересипає ним свою річ (Панас Мирний, I, 1954, 215);
//  неперех. Різко, інтенсивно дути (про вітер). Наступний день випав холодний, як і раніше. Різав незмінний норд-ост, але мороз начебто попустив (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 450).

13. перех. і без додатка, розм. Говорити без натяків, з грубою відвертістю. Маруся холоділа... «Замовчи!» — хотілося крикнути з усієї сили, але не кричала. А молодиця різала та й різала, по-своєму, по-простацькому, забираючися в саму душу зі своїм шорстким бажанням добра (Гнат Хоткевич, II, 1966, 171).
Різати правду (правду-матінку) [в очі (у вічі)] — говорити все відверто кому-небудь. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (Нечуй-Левицький, V, 1966, 150); Ярошенко взяв Христю за руку і палко зашепотів їй на вухо: — Не бійся, Христинко! Не бійся! Ріж правду (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 426).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 561.

Коментарі (0)