в означеннях
Тлумачення, значення слова «різьба»:

РІЗЬБА́, и, жін.

1. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Леся Українка, II, 1951, 245); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Історія української літератури, II, 1956, 611).

2. Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі. І кожна цегла, статуя, колона, мережечка, різьба і малювання незримими устами промовляє: «Мене створив єгипетський народ» (Леся Українка, I, 1951, 253); Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ґанком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою (Михайло Стельмах, II, 1962, 367);  * У порівняннях. Обриси дальнього лісу, хат були чіткими, наче свіжа різьба (Михайло Стельмах, II, 1962, 333).

3. техн. Гвинтова канавка на циліндричній або конічній поверхні чого-небудь. Досить часто на токарних верстатах доводиться нарізати різьбу (Різальні інструменти.., 1959, 63); Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 572.

Коментарі (0)