Словник української мови

РІЗЬБЯ́РСЬКИЙ, РІЗЬБА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових артілей — килимарських, різьбярських та художньої вишивки — продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28);
//  Стос. до різьбярства, різьбарства. Гната Крикливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до трудящих людей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 104);
//  Признач. для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важкого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Іван Ле, Наливайко, 1957, 400);
//  Зробл., вигот. різьбленням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місцевого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різьбарські та керамічні вироби, килими та вишивки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 41).