в означеннях
Тлумачення, значення слова «різка»:

РІЗКА, и, жін.

1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (Олесь Донченко, III, 1956, 37); Носять школярі сухі розсохлі різки, кладуть на купки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 120);
//  Один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь. — От не мовчи-но мені, от тільки не мовчи, я-а-а-а тобі! — скрикнула Мартоха й замахнула різкою (Леся Українка, III, 1952, 632); Та й вибили поповича Дрібними різками... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 479);
//  перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. — Ще в бурсі було сяк-так — вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної різки! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 127); Уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 120); В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28).
 Давати (дати, всипати) різок — бити, карати кого-небудь. Він [пан] тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253).

2. Дрібно порізана, посічена солома для годівлі худоби; січка. Різка грубих кормів у запареному вигляді в суміші з іншими кормами охоче поїдається тваринами (Соціалістичне тваринництво, 1, 1956, 40).

3. Пристрій або інструмент для різання чого-небудь. — Говори, говори! Я так люблю тебе... слухати! — Ярослав не відає, на який рахунок прийняти оце щире зізнання, — на свій особистий чи на всю злагоджену колону кормопереробних машин з бункерами, транспортерами, мийками, різками, дробарками, запарниками... (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 247); Він уявив собі нову ферму. Ось з бункера транспортером подається в різку корм, потім іде в запарні котли (Вечірній Київ, 10.I 1961, 1).

4. заст., розм. Міра землі, що дорівнювала 2,5 морга.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 564.

Коментарі (0)