в означеннях
Тлумачення, значення слова «різко»:

РІ́ЗКО. Присл. до різкий 1—5. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як буває в холодні вітряні ночі (Леся Українка, II, 1951, 312); Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 285); Вологе від дощу волосся різко відтіняло бліде обличчя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 446); Його засмагле, з різко окресленими рисами обличчя пом'якшало (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 27); Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом. Температура різко падала (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 52); Чоловік, який зайшов тільки-но до кав'ярні, раптом різко повернувся і вийшов (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 148); Ольга відповідала коротко, майже різко (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 15); Ленін усіляко підтримував критику принципіальну, товариську і різко засуджував демагогічне критиканство (Комуніст України, 6, 1967, 47);
//  Не поступово, зразу. Васьков різко загальмував, машину занесло (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 342); Різко замовкнути.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 565.

Коментарі (0)