РІЗНО, присл.
1. Неоднаково, по-різному. [Магістр:] Ви, майстре Річарде, дивіться ширше. Ваш кругозір тісний. [Річард:] Магістре, ні, ми просто різно дивимось: я — вгору, а ви — навколо себе (Леся Українка, III, 1952, 96); Умів [Захар] з кожним, чоловіком балакати різно, .. то якось масляно, то гостро, коротко, довго, уперто (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 154); Коли приходив хто і питався: «Що це за молодичка?», ґаздиня відповідала різно: одним казала, що се з Білоберезки жінка, другим — що з Річки, як кому (Гнат Хоткевич, II, 1966, 168).
2. Різноманітно, по-всякому. — От, бігма, не зачіпав би, — думав він собі не раз, — хоч нехай би й різно називала (Леся Українка, III, 1952, 637); Входять озброєні, хто з гвинтівками, хто з берданками, різно одягнені чоловік п'ятнадцять (Олександр Корнійчук, I, 1955, 162).
3. У різні сторони, порізно. Та ой, ви, тучі громовії,
розійдіться різно, — Та прийди, прийди, мій
миленький, хоч не рано — пізно (Українські народні ліричні пісні, 1958, 157);
Їдуть, їдуть, врешті бачать, — Три дороги
розійшлися, Тут розстались три старшини, Кожний різно
подалися... (Леся Українка, I, 1951, 375);
// Окремо, не разом.
Цілий день вони робили — зрідка укупі, в одній господі,
сливе завсіди різно, по різних господах (Марко Вовчок, I, 1955,
314); — Ми не довго будемо різно; там год — як
часиночка... Бачите, я не жалкую за вами... бо скоро
побачимось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 86).