РЯБЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до рябий. Квітник
перед ґанком аж горить червоними, рябенькими, білими
гвоздиками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Сіяла баба квасолю
кругленьку й невелику, білу; сіяла також рябеньку, од
якої і суп і борщ здавалися немов веселіші (Євген Гуцало, З
горіха.., 1967, 139); Упоравшись, зняла [Харитя] серп
з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і зав'язала
рябенькою хусточкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16);
Гарне [телятко] таке, рябеньке, облизане, наче тільки що
вмилося (Олесь Гончар, II, 1959, 162);
// у знач. ім. рябенький,
кого, чол.; рябенька, кої, жін.; рябеньке, кого, сер. Тварина,
що має неоднорідне, плямисте забарвлення. Тепер не
їсть, не п'є оця рябенька (Платон Воронько, Казка.., 1957,
24).
2. розм. Те саме, що рябий 2. Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна,.. досить таки крихкотіла і навіть рябенька трішки, дзюбата — після віспи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 473).