в означеннях
Тлумачення, значення слова «рябий»:

РЯБИ́Й, а, е.

1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. — Ось тобі! — крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 359); Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 224);
//  Забарвлений в різні, перев. яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 219); [Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук — пропадає (Іван Микитенко, I, 1957, 205);
//  Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин). Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (Коломийки, 1969, 294); Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 8);
//  у знач. ім. рябий, бого, чол.; ряба, бої, жін.; рябе, бого, сер.; рябі, бих, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення. Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (Михайло Стельмах, I, 1962, 568); — Іване, — гукнув дід, — ану гайни за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 103).
Сон рябої кобили див. кобила.

2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням. Нам відчиняє двері огрядна жінка років сорока, з веселим, рябим обличчям (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275);
//  У якого віспувате або ластовинчате обличчя. Я ряба родилася, Чорнявому судилася (Павло Чубинський, V, 1874, 604); Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 30);
//  у знач. ім. рябий, бого, чол.; ряба, бої, жін.; рябе, бого, сер. Віспувата або ластовинчата людина.
 Обоє рябоє див. обоє.

3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 920.

Коментарі (0)