Словник української мови

РЯ́ДОМ, присл. Безпосередньо один коло одного; поруч, поряд. — Чиї рядом землі? Телішова та Тарабанова (Гнат Хоткевич, I, 1966, 98); В боях під Сталінградом Здружились два бійця. І завжди бились рядом Гарячі їх серця (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 93);
//  Поблизу. Рядом курилась туманом важка соснова гора (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 112).
 Рядом з — біля, поряд з. Рядом з Шевченковою горою.. стоїть зовсім гола гора, вища од Шевченкової (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); Заснули кедри, рядом з ними, хитаючись, модрини сплять (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 135).