РЯТІВНИ́Й, а, е.
1. Те саме, що рятувальний.
Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер
(Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 60); Хлопчик цупко вчепився
в кинутий йому рятівний круг (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969,
32).
▲ Рятівний пояс див. пояс.
2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку. Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 245); Він подав своєчасно рапорт. Цього рятівного папірця підшили до справи як доказ його юридичної невинуватості (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 173).