в означеннях
Тлумачення, значення слова «рятунок»:

РЯТУ́НОК, нку, чол.

1. розм. Дія за значенням рятувати і рятуватися.

2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне.. [Руфін:] Стій! Стривай, Прісцілло! Рятунок є (Леся Українка, II, 1951, 387); Він хотів жити, він шукав рятунку, й тому спробував захищатись (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602);
//  Те, що звільняє, захищає від чого-небудь. Навіть те тяжке, прикре спання по обіді вважав [Славко] тепер за рятунок від душевної муки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 244); Зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88);
//  Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник. [Максим:] Ось є наш рятунок — ся дівчина мила, Без неї б нас нині вже могила вкрила! (Іван Франко, IX, 1952, 426).

3. рел. Звільнення від гріхів, від вічних мук у потойбічному житті. [Єпископ:] Ми дбаємо про тебе по-братерськи, душі твоїй рятунок дати хочем. (Леся Українка, II, 1951, 501); Подивився старий і на дружину, і на свічку, поставлену на рятунок його душі, та й пішов з Морозенком у степи розшукувати пана (Михайло Стельмах, I, 1962, 245).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 927.

Коментарі (0)