в означеннях
Тлумачення, значення слова «робочий»:

РОБО́ЧИЙ, а, е.

1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі,.. за день натомимось, що й кісток не чуємо (Марко Кропивницький, II, 1958, 303); Я мав нагоду придивитися до цих людей — і дивувався. Це була типова робоча, здорова сім'я. Тут усі робили (Гнат Хоткевич, I, 1966, 151); Вулицями Нового Запоріжжя снує туди й сюди заклопотаний робочий народ... (Остап Вишня, I, 1956, 328);
//  у знач. ім. робочий, чого, чол., рідко. Робітник. — На станції був. Бастують. Вже другий день машина не ходить. Робочі зібрались і радять. Треба і нам скликать людей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 70); Сповістила світ «Аврора», Що робочий вже не раб! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 123); Став він [хлопець] рости-підростати і пішов батьковою і материною дорогою в робочі (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 13).
Робоча сила: а) робітник, працівник, робітниця, працівниця. Умер старий Лушня,.. покинув дочку-дівку на світі. Одним одна робоча сила в сім'ї, бо мати вмерла, а сироти, як кукіль, зосталися... (Панас Мирний, I, 1949, 261); Нову робочу силу давали війни: полонених не вбивали, як раніше, а обертали в рабів (Історія СРСР, I, 1956, 10); б) здатність до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей людини, використовуваних у процесі виробництва матеріальних благ. Робітники, шукаючи заробітку, змушені пропонувати свою.. робочу силу капіталістам (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 20); Робочі руки — робітники. А машин він [Гальванеску] має стільки, що йому, мабуть, зовсім не потрібні робочі руки (Юрій Смолич, I, 1958, 49).

2. Який використовується для корисної роботи, на який лягає основне навантаження під час роботи (про тварин і бджіл). Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть з двора і зникла в сірій куряві (Леся Українка, III, 1952, 662); Туди ж, до дніпровських переправ, партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (Олесь Гончар, II, 1959, 85); Робоча бджілка;
//  Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини). Виготовлення складеного інструмента, в якому робоча частина складається з матеріалу, що має високі різальні властивості, а неробоча частина — з конструкційної або інструментальної вуглецевої сталі, можна провадити різними способами (Технологія різального інструмента, 1959, 101); На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін (Вадим Собко, Біле полум'я, 1958, 155);
//  Пов'язаний з корисною роботою, дією чого-небудь. Робоча поверхня нарощеного шару жорна повинна бути гострошорсткою з зернистою структурою, однорідною в усіх частинах і досить твердою, щоб забезпечити тривалу роботу без наковування (Колгоспник України, 9, 1958, 43); Робоча частина ножа, якою він заглиблюється в ґрунт, має долотовидну форму (Колгоспник України, 4, 1957, 20); До вибору робочих швидкостей агрегатів передові механізатори підходять обґрунтовано, враховуючи вид роботи, стан рослин, ґрунту.., рельєф місцевості (Радянська Україна, 3.II 1962, 3).
Робочий захват див. захват 1; Робочий хід див. хід.

3. рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна; робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 321); Господиня побачила, що вона хоч і дурненька, але робоча й слухняна дівка (Панас Мирний, I, 1954, 67);
//  Який свідчить про працьовитість кого-небудь. А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: дівчинка хороша, симпатична, дівчинка на вигляд не дуже богатир; а серце в неї, сумління, робоча хватка (Остап Вишня, I, 1956, 339).

4. Стос. до роботи (у 1, 4 знач.). Робочий стаж;
//  Признач. для роботи. Він повільно пішов до свого робочого місця і взяв пневматичний молоток (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 196); Артамонов повернувся в свою робочу кімнату і зняв спецівку (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 317); В конторі згрудились люди в.. робочім одязі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 340);
//  Сприятливий для роботи (у 1 знач.). На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 104); Робочий настрій;
//  Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи. — Вирішено — поквапитися з закінченням робочого проекту (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10); Робочий рисунок деталі має бути виконаний з вичерпною старанністю і чіткістю, які не допускають вільного тлумачення ні окремих форм предмета, ні його розмірів, позначень і т. д. (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 65);
//  Встановлений, відведений для роботи (про час). Було, як забіжиш до Марусі у робочу часину, — от, скучиш, — так слівце яке нашвидку перемовити, а тебе перестріне сама Пилипиха і стане перед тобою, немов стіна мідяна (Марко Вовчок, I, 1955, 186).
Робочий день див. день; Робочий тиждень — встановлена законом кількість днів на тиждень, протягом яких робітник або службовець має працювати на виробництві або в установі. За роки Радянської влади в нашій країні відбулися корінні соціально-економічні перетворення, внаслідок яких СРСР став у число країн з найкоротшим робочим тижнем (Комуніст України, 4, 1967, 57).

5. Те саме, що робітничий. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі — і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90); В залізі й полум'ї, В цеху привчались До дисципліни, — їй знають толк. На збірнім пункті Всі шикувались І сформували робочий полк (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 445); Умер незмінний голова Робочих федерацій (Василь Еллан, I, 1958, 273); Встає він [В. І. Ленін], гроза капіталу, іде крізь будинки й стовпи, іде він в робочі квартали, — і сніг під ногою рипить... (Володимир Сосюра, I, 1957, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 588.

Коментарі (0)