РОБИТИ, роблю, робиш; мн. роблять; недок.
1. перех.
Займатися якою-небудь справою, діяльністю. «А що
ваші роблять?» — «Пообідали та хліб їдять» (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 63); Без нарікань вона робила найтяжчу
роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й
чоловічу (Михайло Стельмах, II, 1962, 209);
// у сполуч. з ім. у знах. в.
Уживається в знач.: виконувати, здійснювати те, що
виражено іменником. Василь знав, що старого Власова
не буде дома, — він.. робив ревізію (Панас Мирний, IV, 1955,
144); Роблю таку велику уступку через те, що я людина
не комерційна (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 231); Воронцов сидів
на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка
з санітарної роти робила йому перев'язку (Олесь Гончар, III,
1959, 130); Оксен наказав: — Поранених і забитих на
сани — і негайно відходити. Ваш взвод — на охорону.
Відхід робіть якнайшвидше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528);
// у сполуч. із словами на позначення міри, кількості.
Уживається в знач.: виконувати роботу, дію у
вказаному обсязі. Хоча полк Самієва у цьому наступі робив по
півсотні й більше кілометрів на добу, — жоден боєць
не відставав (Олесь Гончар, III, 1959, 423);
// рідко.
Обробляти (землю). Це буде довга книга, і ніхто в ній не
плакатиме, як не плакав Данило, батько його, дід та
прадід, ївши гіркий хліб, роблячи землю на пана та на
дуте (Юрій Яновський, II, 1958, 233).
♦ Діло робити див. діло; Дурня робити з себе див.
дурень; З (від) нічого робити — через неробство.
Перебирали [актори] від нічого робити в пам'яті днів
минулих анекдоти, спочатку напівголосно, потім,
забувшись, голосніше (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 404); На
місці робити див. місце; Не з того кінця робити див.
кінець1; Нічого (нема що) робити — неможливо
вчинити так, як хочеш, треба примиритися з тим, що є.
Прибіг знов прикажчик. — Ставайте на косовицю за
плату! — Не хочемо за гроші. З копи давай!.. Нічого німцеві
робити, прийшлося віддати з копи (Панас Мирний, IV, 1955,
247); Прикро мені дуже, що прийдеться нидіти по тих
клініках, — се варто пекла! — але вже нема що робити
(Леся Українка, V, 1956, 31); Робити бісики [оком (очима)]
див. бісик; Робити великі очі див. око 1; Робити вигляд
див. вигляд; Робити візит (візити) кому — відвідувати
кого-небудь. — Я не якась там ліберальна молоденька
панна, щоб робити самій візити паничам (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 70); Робити внесок див. внесок; Робити вплив
див. вплив; Робити враження див. враження 1; Робити
добру (веселу) міну при недобрій (поганій) грі див.
міна 1; Робити дурника див. дурник; Робити коліно —
повертати під яким-небудь кутом. Там, де Ташань
робить круте коліно, напроти садиби, — вир (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 122); Робити милість (милость) див. милість;
Робити пакость (пакість) див. пакость; Робити погоду
див. погода; Робити приємність див. приємність; Робити
своє [діло] — виконувати те, що належить, призначено.
Старости робили своє діло: вони умовляли.. Сикліту
Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 36); Робити сцену кому — сваритися з
ким-небудь, виражаючи своє незадоволення. Коли він
не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона
робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським
убожеством (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); Робити честь див.
честь; Тільки те й робити, що... — бути зайнятим
чим-небудь одним. Журби й турботи не знали [Максим та
Явдоха]... Тільки те й робили, що пили та гуляли
(Панас Мирний, I, 1949, 236); Хоч на лисині роби див. лисина..
2. перех. Виготовляти, виробляти що-небудь. Плахта
на ній.. ще материнська — придана; тепер вже таких
не роблять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 26); Високі щогли кораблів
теж роблять із сосни (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 81); Дід
ніколи не сидів без діла — плів рукавиці, робив веретена,
в'язав батоги (Юрій Яновський, Мир, 1956, 190);
//
Створювати мистецькі вироби, твори. — Колись бувало робив
різьбу мистецьку до палат, до дому божого... Давно
було... (Леся Українка, I, 1951, 442); Я робив його [фільм
«Щорс»] з любов'ю і великим напруженням всіх своїх
сил, як пам'ятник народу, як знак своєї любові і глибокої
поваги до героя великого українського Жовтня (Олександр Довженко,
I, 1958, 26); Коли я робив сценарій, мені здавалося, що
його можна з початку й до кінця записати в біблію або
вирубати зубилом на мармурі (Юрій Яновський, II, 1958, 23).
♦ Робити хліб — займатися хліборобством. — На
Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! —
сказав [Мирон] сам собі (Панас Мирний, I, 1949, 180).
3. перех. і без додатка. Діяти, поводитися
яким-небудь способом, чином. Бідна моя головонько! Що мені
робити? (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); — Щоб більше жаху їй
[Щуці] завдать І щоб усяк боявся так робити, — У
річці вражу Щуку утопити! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 44); Калинович
скам'янів на місці, не знаючи, що робити (Іван Франко, VI,
1951, 156); — Я надточу коло коміра, в нас так
роблять, з-під каптана не видко! (Леся Українка, III, 1952,
652); — Слухайте свого отамана, а робіть те, що самі
знаєте, що велить козацька честь (Олександр Довженко, I, 1958, 256);
Майже ніколи не чули, щоб він кричав і метушився. Все
він робив, як і говорив, спокійно, рівно (Олесь Гончар, III,
1959, 97);
// Уживати якихось заходів. Скінчивши своє
діло, піп звернувся до Замфіра: — Що ж ви нічого не
робите слабій? Замфір махнув рукою: — Де там нічого...
Ворожок та шептух була повна хата... (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 229); Вона без пам'яті летіла до Свирида
Яковлевича і лаяла його, чому.. власть не робить чогось
такого, щоб заспокоїти мужика (Михайло Стельмах, II, 1962, 234);
// для кого. Подавати допомогу кому-небудь. Він
[М. Горький] з родиною так дбають за мене, так багато
роблять для мене, що я почуваю гарячу вдячність
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358).
♦ Робити під себе — мочитися, випорожнятися в
постелі (про дітей, хворих); Своїм (його і т. ін.) робом
робити див. роб; Робити ставку на що —
розраховувати, покладати великі надії на що-небудь. Імперіалізм
робить головну ставку на антикомунізм (Матеріали XXIV з'їзду КП України, 1971, 55); Ідеологічна реакція робить
ставку на залишки міщанських, обивательських смаків
у нашому суспільстві (Шамота, Талант і народ, 1958, 20); Що [ж]
робити?; Що маю (має і т. ін.) робити?; Що ти робитимеш
(ви робитимете)?; Що тут робити? — іншого виходу
з становища немає; доводиться миритися з тим, що є.
— Що мої гроші!.. Чи можна ж на них піднятись! — Та
на перший час буде й сих. Що ж робити, коли нема
більш? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258); Що тут робити?
Мусили ми чекати 3 години другого поїзда (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 338); Щось треба робити — уживається для
наголошення необхідності вживати якихось радикальних
заходів. — В чім же справа? А в тім, що дрібними
повстанськими загонами ворога не знищити. Не виходить,
товариші. — Щось треба робити! — голосно зітхнув
Прокопенко (Олександр Довженко, I, 1958, 138); Що (чого) [вже] не
робив (не робила, не робили) — хоч як старався, яких
тільки заходів не вживав. Кирило Іванович що не робив —
нічого не вдіє (Панас Мирний, I, 1954, 160); Чого вже не робили
тії старости і комісари з городовими козаками.. Як уже
не вмудрялись, щоб погасити теє полом'я [повстання]!
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 52).
4. перех., ким, чим. Перетворювати кого-, що-небудь
у когось, щось. Чіпка чесав шляхом, заклопотаний
одною думкою про землю.. — Земля тебе годує... земля
хазяїном робить... (Панас Мирний, I, 1949, 242); — Моя
дружина — свята!.. — Війна і святих робить грішницями
(Михайло Стельмах, II, 1962, 62);
// Надавати кому-, чому-небудь
певних властивостей, якостей, ознак, якогось
вигляду. Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив
цю двадцятип'ятилітню жінку старою (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 187); Од постійної важкої роботи, від натуги
м'язи на лиці виступали тепер іще виразніш, а брови
завжди тісно докупи зведені, І це робило лице його не
по літах мужнім і суворим (Андрій Головко, II, 1957, 401);
Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь
солодким і пахучим, наче ранній, першого взятку мед
(Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59);
// Примушувати
кого-небудь бути кимсь. [Сабіна:] Нехай звелить мій пан
мені крутити жорна, кіз доїти, носити воду, — все те
буде легше, аніж прислужницею бути в пані.. [Хуса:]
Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх
скотарками робити (Леся Українка, III, 1952, 168); А хіба ж
на світі є такий закон, щоб відбирав хліб від їхніх дітей,
робив їх жебраками!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194);
//
Характеризувати кого-небудь певним чином.
♦ З мухи робити слона див. муха; Робити звіра див.
звір 1; Робити з губи халяву див. губа 1; Робити з писка
халяву див. писок.
5. перех. і без додатка. Приводити до чого-небудь,
спричиняти, викликати щось. Ось слухай же, що то
роблять Заздрощі на світі І ненатля голодная (Тарас Шевченко,
II, 1953, 51); Чіпка давно чув, буцім горілка робить
полегкість (Панас Мирний, I, 1949, 246); Не було листа нині від
тебе. То, певно, капосна пошта робить (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 178);
// перех. Заподіювати, чинити кому-небудь
зло, завдавати болю і т. ін. Брехун собі ворог і людям
зло робить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487); Їй-богу, братія,
прощаю І милосердому молюсь, Щоб ви лихим чим не
згадали; Хоч я вам кривди не робив (Тарас Шевченко, II, 1953,
57);
// перех. Створювати що-небудь. Стали вони
тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен
кожного судив між людьми (Панас Мирний, I, 1949, 218); Баби
своїми пискливими голосами робили справжній
шарварок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 192); [Любов:] Ти все віриш
в дива... [Орест:] Вір і ти! Любо, молодість робить
дива (Леся Українка, II, 1951, 91).
6. неперех. Займатися якою-небудь, перев. фізичною,
працею; працювати. На дерево дивись, як родить, а на
чоловіка, як робить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 81); — Роботи
не боюсь: треба жити, то треба й робити
(Марко Вовчок, I, 1955, 15); Девіз немудрий свій тут написала
праця — Нехай вибагливий не подивує гість: Хто
робить, той і їсть (Максим Рильський, I, 1956, 95);
// ким, чим,
на кому — чому. Використовувати кого-, що-небудь як
силу, засіб, знаряддя праці. Мар'янівщани кохалися
у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди,
прогулятися, а волом — робити (Панас Мирний, III, 1954, 8);
— Тут комбайном і робити ніяк (Олесь Гончар, III, 1959,
31).
♦ Робити, як віл [у ярмі] див. віл.
7. неперех. Обслуговувати кого-небудь своєю працею.
Кріпаки раді такі, що діждали весни, першої вільної
весни, що годі на панів робити... (Панас Мирний, I, 1949, 323);
Скільки робив Мар'ян у нього, скільки тягнулась його
рука до господарського харчу, та ніколи він, Плачинда,
не почастував поденщика з.. легкою душею (Михайло Стельмах,
I, 1962, 27);
// Працювати де-небудь, перебувати на
службі, роботі. — А хто ж в управі робитиме?..
Хіба хто знає, яка там робота? — Та наймемо такого
розумного, як ти, то й робитиме, — кольнули його
[писаря] кріпаки (Панас Мирний, I, 1949, 378); Одягнув я,
смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а
теплий піджак (Володимир Сосюра, I, 1957, 243);
// Перебувати на якійсь
посаді. Мама в мене робить за майстра, Краще всіх
верстат вона знає! (Ігор Муратов, Хороші сусіди, 1948, 15);
Вдень свіжий номер газети виносився в сумці газетяра.
Експедиторами робили три комсомольці (Юрій Смолич, V,
1959, 384).
8. неперех., розм. Перебувати в дії, діяти, виконуючи своє призначення; функціонувати. Онде співає дівчина.. Старанно і сумлінно витягує голос, важко, у поті чола працюють груди і робить горло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 239); Це ж була дійсно «нормальна», «здорова» людина: всі члени були пропорціонально розвинені; ні хвороби, ні всякі там бацили не мали на нього жодного впливу; шлунок робив як машина (Гнат Хоткевич, I, 1966, 120).