в означеннях
Тлумачення, значення слова «родимий»:

РОДИ́МИЙ, а, е, розм.

1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца фігурувала як родима відьма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); Кругом загоготіло: — Це родимий літун! Вона й дівкою була угара! (Степан Васильченко, II, 1959, 250).

2. Який має пряму кровну спорідненість, безпосередній кровний зв'язок з ким-небудь; рідний (у 1 знач.). Тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді сином родимим доводишся ти Одіссею? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 34); Розкидані по нетрях несходимих, На чужині в тяжкій самотині — Вони болять лиш за братів родимих, Вони скорблять по рідній стороні (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 19).

3. Те саме, що рідний 4. Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Гнат Хоткевич, II, 1966, 402).,
 Родима країна (сторона); Родимий край — те саме, що Рідна (моя, своя і т. ін.) країна (див. країна). Захвилювалися [переселенці], загомоніли: — Ось вона, родима сторона!.. (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 12); Їхав милий край Дунаю, Та до родимого краю (Павло Чубинський, V, 1874, 378).

4. Який належить кому-небудь від народження; власний. Дружно зійшли наші бурячки.. Спитайте кожен корінчик, він мав від мене ласку. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (Олесь Гончар, I, 1954, 493);  * Образно. Хіба я не крапля мала, Що світ необмежний одбила, — Лиш ґрунту свого не знайшла, Лиш крила родимі згубила! (Максим Рильський, I, 1960, 145).
Родима пляма (цяточка): а) те саме, що родимка. Варвара придивилася, то була велика родима пляма, яку називають мушкою (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 18); Тільки тепер я помітив, що родима цяточка, яка була в цієї жінки вчора на лівій щоці, сьогодні опинилась на правій (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 49); б) (чого) недоліки, що є пережитком чого-небудь. [Овчаренко:] При комунізмі людина не буде мати на собі родимих плям капіталізму, які так калічили індивід (Олександр Корнійчук, II, 1955, 321).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 593.

Коментарі (0)