в означеннях
Тлумачення, значення слова «родинний»:

РОДИ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до родина 1. Взагалі родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); В центрі уваги сучасного етнографа повинні стояти перебудова виробничого, громадського і родинного побуту, зримі риси комунізму (Максим Рильський, III, 1956, 163);
//  Який належить родині, сім'ї. Повернувшись з громадянської війни, заселив [Шамрай] усім виводком родинне дворище, на руїнах прадідівських палаців одбухав будиночок на вісім кімнат (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414); Воля витягла з шафи оберемок старої родинної одежі й пожбурила на ліжко (Юрій Яновський, II, 1954, 89);
//  Який переходить від покоління до покоління. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп ближче до хати і притискала до грудей кривий семисвічник з старого срібла, єдину, може, цінну родинну річ (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178); — Написала в листі, що це ковзани не прості, а майже родинна реліквія (Андрій Головко, II, 1957, 589); — Хтось.. загубив золотий перстень з фальшивим брильянтом, якусь там родинну пам'ятку (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 127);
//  Який здійснюється, відбувається за участю членів родини, сім'ї. Тепер прийшла черга на всілякі неприємності. Одну вже й переніс [Славко] на собі, коли через невважливість Броні аж мусив тікати з родинної конференції (Лесь Мартович, Тв., 1954, 453); Щось там надумав мудрий академік. Він радить запросити на родинну розмову ще й меншого брата — Юрія Матвійовича, професора етнографії (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 18); На родинній нараді було вирішено, що я мушу вчитися, дійти до інженера, а то й ще вище (Юрій Яновський, II, 1954, 17);
//  Який складається з членів родини, сім'ї. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Леся Українка, I, 1951, 52).

2. Стос. до родини (у 1 знач.), пов'язаний з життям родини, в родині. Вона не розуміла, як можна не дбати про здоров'я людини, що має обов'язки не тільки родинні, але й громадські (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326); Майор справді дбав про родинні справи своїх бійців, як про свої власні (Олесь Гончар, III, 1959, 204); Нездорові родинні обставини, розлад батьками, міщанський побут, надмірне потурання дитячим примхам негативно впливають на виховання дітей (Історія української літератури, II, 1956, 222).
 Родинне право — галузь права, що регулює шлюбні стосунки, спорідненість, усиновлення та взяття дітей у сім'ю на виховання. Радянська влада перша і єдина в світі, як влада трудящих, скасувала всі, зв'язані з власністю, переваги, що збереглися в родинному праві за чоловіком в усіх, навіть найбільш демократичних, буржуазних республіках (Ленін, 40, 1974, 172).

3. Притаманний, власт. рідним (про почуття, стосунки, ставлення). Племінник не дуже любив свого дядю, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи. 1954, 190);
//  Сповнений сердечності, інтимності; душевний. Батько грав марш — родинний, інтимний.. Його не виконувалося при сторонніх (Юрій Смолич, II, 1958, 36); І нині, як любий родинний привіт, Як милу і радісну ласку, Вітаю дитинства щасливого цвіт, — Твою піонерську пов'язку (Терень Масенко, Поезії, 1950, 184);
//  Який існує між родичами. Цей урядовець з.. впливовими родинними зв'язками.. опинився раптом на селі в ролі сільського крамаря!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Я мати, і розумію, як йому, сироті, потрібні родинні зв'язки (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 58).
Вступати (вступити) в родинні стосунки див. вступати1.

4. діал. В якому народився і виріс хто-небудь; рідний (у 4 знач.). Панщина вигнала мене з родинного гнізда і з порядного господаря зробила жебраком (Іван Франко, VI, 1951, 196); Щасливо і безжурно проводив Микола вільний час у родиннім селі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 64); Покінчила я учительську семінарію.. Та нема, на жаль, вільного місця на учительку в школі мого родинного містечка Миколаєва (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 594.

Коментарі (0)