РОГАТИ́ЗНА, и, жін., розм. Велика рогата худоба. На селі валували собаки. Поміж їхнього валування іноді десь вибухали постріли, гуркотіли глухо гарби, ревла рогатизна, і зовсім близько десь іржали коні (Григорій Епік, Тв., 1958, 304); На подвір'ї побрязкують ланцюгами вовкодави, а всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Михайло Стельмах, I, 1962, 307).