в означеннях
Тлумачення, значення слова «рокотати»:

РОКОТАТИ, очу, очеш, рідко РОКОТІТИ, очу, отиш, недок.

1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. (Максим Рильський, II, 1960, 194); Борис, глядів на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б'ючись об каміння (Іван Франко, III, 1950, 450); В повітрі, рокочучи, йшли літаки, Піднісши на крилах червоні зірки (Микола Бажан, I, 1946, 121); Десь зовсім близько, зразу за стінами театру, рокотів ще кулемет (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 42); Струни рокотали, неначе плакали (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 140);  * Образно. Навіть зараз, коли на серці в нього зовсім неспокійно, душа його рокоче всіма своїми могутніми струнами (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 4).
Рокотати славу кому — прославляти, оспівувати кого-небудь. Славу народові, славу нашому непереможному походові до комунізму рокочуть його [Дніпра] світлі, його вільні, його щасливі хвилі (Максим Рильський, III, 1956, 28).

2. Лунати, звучати (про рокітливі звуки). Грім так і рокотить, а блискавка аж очі палить! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 415); За вікном гриміли, завивали і рокотали зенітні постріли (Юрій Яновський, II, 1954, 70); Суворо, майже на монотоні, рокотав баритон актора [П. К. Саксаганського] (Минуле українського театру, 1953, 152); Ввічливий і приємний чоловічий голос рокотів привітно і навіть трохи поштиво (Вадим Собко, Граніт, 1937, 101);
//  безос. Розпочалася артилерійська канонада.. «Го-ооо-о-о, гоо-о-о-о», — рокотало понад лісами і перекочувалося з краю в край (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498).

3. Говорити, співати, сміятися низьким, розкотистим голосом. — Замовч. Ані писни, — глухо рокотів на нього Бовдюг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 875.

Коментарі (0)