Словник української мови

РОКОВИ́НИ, вин, мн. Календарна дата, коли закінчується ще один рік від початку якої-небудь події; святкування цієї події. Сьогодні дістав листа од Лисенка. Прохає прислати йому щось до збірника, який має вийти в 100-літні роковини нашої новітньої літератури (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 180); Роковини з дня народження В. І. Леніна — велике інтернаціональне свято (Хлібороб України, 9, 1968, 2); Гідно зустріли трудівники сільського господарства України 40-і роковини Великого Жовтня (Наука і життя, 12, 1957, 5);
//  Закінчення повного року від початку якої-небудь події. Так минув пік. Надходили роковини того дня, коли він [Лис Микита] настав на царство (Іван Франко, IV, 1950, 95);
//  День народження, іменини. Шістнадцять літ таки скінчились! Сьогодні, сьогодні Юзині роковини! (Леся Українка, III, 1952, 663).