РОМЕ́Н, у, чол.
1. Народна назва ромашки. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); Невелика улоговинка біля річки. Вона вся густо встелена високим білим роменом (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 217); * У порівняннях. Парубки пройшли стіною.. Кожен вів свою дівчину, і вони біліли біля них косинками, як ромен біля дуба (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 13).
2. Багаторічна рослина-бур'ян родини складноцвітих з гіллястим стеблом і жовтими квітками. Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 9); На узбіччі путівця пробивається перша прозелень ромену, тонконогу і споришу (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 21).