РОСИ́ЦЯ, і, жін. Зменш. до роса. По м'якій травиці Біга дітвора: Мокро від росиці, Блескіт серебра (Павло Грабовський, I, 1959, 192); На жита і на пшеницю Перша випала росиця, Перший грім озвавсь здаля (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 77); * У порівняннях. Біль пропаде, як росиця В сонці рано на травиці, Як весело сині очі Глянуть зіркою в тьмі ночі (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 169).