РОТ, а, чол.
1. Порожнина між верхньою і нижньою
щелепами з отвором у нижній частині обличчя.
Розсердився [Ентелл] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив
(Іван Котляревський, I, 1952, 98); Я роззявив рота й хотів дихнуть,
а вода пішла в рот (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 94); Нарешті
подали пиріг.. Солодкий, начинка з варення, а в роті
так і тане (Іван Багмут, Опов., 1959, 7); * Образно.
Хлопець ліпив зелених коників з глини. Він обпалював їх
у червоному роті печі (Віталій Коротич, Поезії, 1967, 108);
* У порівняннях. Я мусив.. перескакувати щілини на землі, наче
розкриті жадібно роти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Вранці
містечко бомбардували. Під ногами тріщало скло, вікна
зяяли чорними ротами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358);
// Обрис
і розріз губ. Тільки тепер Данило придивляється, що
в його небоги сумовито окреслений рот (Михайло Стельмах, II,
1962, 246); Розлючені обличчя, перекошені криком роти,
розпатлані голови — все це насувалося на Гната (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 178);
// Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин.
Ворона маленька, та рот великий (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
164); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають
їм в роти (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 357); Він обережно
вийняв з рота собаки мокру од слини хустку (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 389); На самому краю джерела сиділа велика
вирлоока жаба і вбирала в широкий рот ноженята
дрібної пташки (Михайло Стельмах, II, 1962, 145); * У порівняннях.
Розчинилися [двері], мов рот лютого звіра (Панас Мирний, I,
1954, 324).
♦ [Аж] у роті чорно у кого, кому — хтось дуже сердитий,
лютий. Панночка на стільчику розкинулась, плаче; а
стара над моєю головою стоїть і так то вже мене лає, така
вже люта, — аж їй у роті чорно (Марко Вовчок, I, 1955, 109);
Відривати від свого рота див. відривати 1; Відривати
кусок від (од) рота див. кусок; Вкинути в рот див.
вкидати; Дерти (драти) рот (рота) див. дерти;
Дивитися (зазирати) в рот (в рота) — з цікавістю
слухати кого-небудь. Цілий ряд очей дивився в рот бабі..,
— Розкажіть казку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273); Крокуючи
вулицею, подоляк метав жартами наліво й направо,
а словаки, весело юрмлячись довкола, на ходу зазирали
йому в рота, виловлювали кожне сказане слово (Олесь Гончар,
III, 1959, 323); Забути язика в роті див. забувати;
Зав'язувати (зав'язати) рот (рота) див. зав'язувати;
Загородити рота (рот) див. загороджувати; Закривати
(закрити) рота (рот) див. закривати; Закувати рота див.
заковувати; Заліплювати (заліпити) рот (роти) див.
заліплювати; Замазувати (замазати) рота див.
замазувати; Замикати (замкнути) рот (рота) див. замикати;
Засупонити рота див. засупонювати; Затикати
(заткнути, заткати) рота див. затикати 1; Затуляти (затулити)
рот (рота) див. затуляти; Заціпити рот (рота) див.
заціплювати; Зашити рота див. зашивати; Знати [тільки]
з миски (з носа) та в рот див. знати; З піною в роті
(біля рота) — у великому гніві, зі злістю. Галчан
поривався першим увійти в хату, але молодиці не пускали
його.., і він з піною в роті, лаючись та розштовхуючи
всіх, перся до дверей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282); Хлопець
упав. Йосель з піною біля рота кинувся його топтати
(Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); З рота верне що — що-небудь
дуже неприємне для споживання. Його мучило.. життя
в казармі вонючій та вонюча їжа.. Каша з рота верне
(Панас Мирний, I, 1949, 224); З рота видирати у кого —
кривдити чим-небудь когось. — Ґазда.., а в бінної [бідної]
удови з рота видираєш (Гнат Хоткевич, II, 1966, 65); [Й]
горобець у роті не наслідив у кого — хтось нічого не їв.
— Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій,
бо ви сте харчували, як зіходили до церкви, а у мене
ще й горобець у роті не наслідив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14);
[Й] ріски в роті не було (не мав, не мала і т. ін.);
[Й] ріски в рот не брав (не брала і т. ін.) див. ріска;
[Й] рісоньки в роті не було (не мав, не мала і т. ін.);
[Й] рісоньки в рот не брав (не брала і т. ін.) див.
рісонька; [Й] рісочки в роті не було (не мав, не мала
і т. ін.); [Й] рісочки в рот не брав (не брала і т. ін.)
див. рісочка; [Й] росинки [ще] не було в роті див.
росинка; [Й] рота не роззявляв (роззявив, розкривав,
розкрив) хто — хто-небудь не промовляв жодного
слова. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 298); Хоч голову скрути, Про мене!..
Я тепер і не роззявлю рота (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958,
61); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби,
і навіть рота ніхто не розкрив (Олесь Гончар, II, 1954, 104);
Кривити рота див. кривити; Крихти в роті не було;
І крихти в рот не брав (не брала і т. ін.) див. крихта;
Куток (кутки) рота див. куток; Ловити слова із рота
див. ловити; Набирати (набрати, понабирати) води
в рот — замовкати. — Вже я й мовчу, вже я й набираю
води в рот — все одно .. він виведе тебе з останнього
терпіння (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 116); [Чоловік:]
Ви що, води понабирали в рот?.. Заціпило? Прошу
відповідать (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 125); На весь (ввесь,
увесь) рот кричати (співати, сміятися і т. ін.) — дуже
голосно, щосили кричати (співати, сміятися і т. ін.).
Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955,
195); Усі.. співають на увесь рот, а вона і губоньок не
роззіва (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 426); Як тільки вона трохи
сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона
лаялась і кричала на ввесь рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267);
Не йде в рот див. іти; Не клади пальця (пальців) у рот
див. класти; Нема чого в рот покласти — нічого їсти.
При панській власті нема чого у рот покласти (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 118); Не можна взяти до рота; В рот не
візьмеш що — що-небудь дуже несмачне, не придатне
для споживання. До нового року їх [яблук] не можна
було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи
й обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 339); Не пішла чарка
до рота див. піти; Ні пари з рота див. пара 2;
Позаливати роти горілкою див. позаливати; Розжовувати
(розжувати) і в рот (до рота) класти (покласти) — дуже
докладно пояснювати. — Воно й так зрозуміло, —
образився Сафат, якому здалося, що йому розжовують і
до рота кладуть (Юрій Яновський, Мир, 1956, 286);
Роззявляти (роззявити, розкривати, розкрити) рот (рота):
а) починати промовляти, говорити. Іду я по ризі та
шкутильгаю. А Солов'їха вже й рота роззявила:
«..Покарав тебе господь! бодай була й другу ногу зломила!»
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 8); б) (на кого) починати лаяти
кого-небудь, кричати на когось; в) захоплено або здивовано
слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи
про все інше. У хаті слухали, роззявивши роти,
намагаючись не пропустити жодного слова (Яків Качура, Вибр.,
1953, 185); Вдягла [мати] ту хустку та така стала,
що я аж рота роззявив з подиву (Юрій Збанацький, Єдина, 1959,
16); Чоловік повертає голову і з подиву розкриває рота,
а сокира сама вислизає з руки: вулицею, погойдуючись,..
пливли його воли (Михайло Стельмах, I, 1962, 570); г) бути
неуважним. — Ну, гони биків, чого рота роззявив? (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 10); д) (на що) заздрячи, посягати на
що-небудь. [Репа:] Отже, капосна дитина — в
голубник полізла... На чуже добро ще змалку рота роззявляє
(Сава Голованівський, Драми.., 1958, 390); — Ну, чого ж, і ти був
хазяїном. П'ять моргів землі чужої мав. Широко
розкривав рота на чуже добро (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958,
219); Розтуляти (розтулити) рот (рота) — починати
говорити. Чубенко даром рота не розтулить,.. він зараз
кричатиме про Донбас, про мету, про революцію
(Юрій Яновський, II, 1958, 211); Рот аж по вуха у кого — у
кого-небудь широко розтягнуті губи. Байдуже, що в
нього рот аж по вуха і ластовиння на виду повне решето,
зате до чого думки хороші..! (Олександр Довженко, I, 1958, 74); Рот
на замок — мовчи. — З'явишся в Троянівку — рот на
замок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 442); Тягнути (висмикувати
і т. ін.) слова з рота — промовляти повільно,
спроквола. Як до мене говорить [Омелько], то тягне ті
слова з рота, неначе з-під землі викопує (Нечуй-Левицький, II,
1956, 15); Упустити рака з рота — не зуміти
скористатися щасливою нагодою; У рот не брати див. брати;
У рот не лізе див. лізти; Як (мов і т. ін.) води в
рот набрати див. вода.
2. перен., розм. Кожна окрема людина (при
розподілі витрат, харчових запасів і т. ін.); Їдець. — Є в
нашім селі такий чоловік... Не багатий, не бідний —
п'ять соток на три роти (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
35);
// Член сім'ї, утриманець, який харчується разом
з іншими її членами. [Одарка:] Що ж у мене є?
Гола душа, та дрантям прикрите тіло, та отих
двоє ненажерливих ротів… (Панас Мирний, V, 1955, 234);
В нього аж п'ять ротів, як вітряків, щось
треба кинути на жорна (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
232).
♦ Зайвий рот — про того, хто обтяжує. І знов
пригадує Артем, що тільки не розповідав йому батько
про своє дитинство. На третьому році лишився
круглим сиротою. Жив у тітки — не любила: своїм рахуби
не дасть, а ще й він зайвим ротом (Андрій Головко, II, 1957,
389).