РОВЕ́ЦЬ, рівця, чол. Зменш. до рів. Вона перестрибнула придорожній ровець.. і пішла на бурякове поле (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 87).
РОВЕ́ЦЬ, рівця, чол. Зменш. до рів. Вона перестрибнула придорожній ровець.. і пішла на бурякове поле (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 87).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 590.