РОВЕ́СНИК, а, чол. Людина, яка має однаковий з ким-небудь вік. Вони були одного року народження, ровесники (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 222); Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважає себе якщо не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 210); Дувид був Жменяковим ровесником (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 9); * Образно. Ось дуб.. Стояв собі невразливий сотні літ, усіх ровесників своїх пережив (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 7); Урал! Опорний край держави, Сталевих діл коваль-митець, Ровесник вікової слави І слави нашої боєць (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 217).