в означеннях
Тлумачення, значення слова «роз'їдати»:

РОЗ'ЇДАТИ, аю, аєш, недок., РОЗ'ЇСТИ, їм, їси; док., перех.

1. Знищувати що-небудь, поїдаючи (про міль, черв'яків і т. ін.). Зійшла би, може, силочка в могилу, черв'як би роз'їв гороподібні м'язи,.. але от не попустив господь дару погибнути (Гнат Хоткевич, II, 1966, 277);  * Образно. [Парвус:] Волію я мучителя Нерона над ворога такого, що вбиває не тіло, тільки дух, що роз'їдає нам віру нишком, наче міль одежу (Леся Українка, II, 1951, 349);
//  Руйнувати, розчиняючи, окислюючи. — Вода солона, роз'їдає ізоляцію... (Олесь Гончар, II, 1959, 426); Кислота роз'їдала метал, залишаючи видряпаний візерунок (Українське золотарство XVI-XVIII ст., 1970, 40);  * Образно. І роки шукають, і роки блукають, А спогади ржею серця роз'їдають (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 207);
//  Руйнувати, вивітрюючи, вимиваючи і т. ін. Як старіються речі від виснаги й років великих, Гублячи частку по частці (немовби ті скелі гранітні, Що роз'їдає їх море солоне), ми теж не побачим (Микола Зеров, Вибр., 1966, 133);
//  Руйнувати тканини тіла, викликаючи в них загноювання, їдка порохнява, що стояла в хаті, як мати тче, роз'їдала груди (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 25); Важка хвороба роз'їдала Кузьміну ногу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 58); Каустик кріпкий, тіло живе за хвилину роз'їсть (Микола Трублаїні, 1, 1955, 137);  * Образно. Віспа поробила лиця жовті, Доброти у серці не роз'їла (Іван Драч, Поезії, 1967, 23);
//  перен. Згубно діяти, впливати на кого-небудь (про досаду, жаль, тугу, бездушність, егоїзм і т. ін.). — Ти чого не спиш? — запитав його Тимко. — Досада роз'їдає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344); Очі його закриті, й тільки туга, туга велика роз'їдає груди (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 406); Егоїзм, раціоналізм, меркантилізм, — усе це дітища індивідуалізму, знаряддя, за допомогою яких він роз'їдає людину, робить її аморальною (Мистецтво, 2, 1965, 21); На вчинки його, здається мені, впливає інша хвороба, що звила собі кубельце в самому серці, роз'їдає совість, туманить зір, — благодушність (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 21).
Роз'їдати (роз'їсти) серце див. серце.

2. перен. Вносити розлад, хаос у що-небудь. Робив [Давид] цілу доповідь: якими вийшли капіталістичні держави з світової війни, які протиріччя роз'їдають увесь капіталістичний світ (Андрій Головко, II, 1957, 72); Реквізиції, безчинства, грабунки — було.. те, що роз'їло денікінську армію (Олесь Гончар, II, 1959, 295).

3. перев. док., розм. Надмірно споживаючи їжу, зробити повним, огрядним (тіло, обличчя і т. ін.). Хай подивляться, яку він морду тут у нас роз'їв... на Оленчукових харчах (Олесь Гончар, II, 1959, 80).

4. розм., рідко. З'їдати що-небудь відразу, повністю. І зараз всіх порозганяв [Різак], Щоб ласощів не роз'їдали; Хазяйнувати сам почав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 211).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 686.

Коментарі (0)