в означеннях
Тлумачення, значення слова «розбійницький»:

РОЗБІ́ЙНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до розбійник 1. На початку XIII століття на берегах Балтійського моря з'явилися розбійницькі орди Тевтонського ордена (Наука і життя, 6, 1963, 22); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Дуже її хвалили за те, що допомогла зруйнувати розбійницьке гніздо (Три золоті слова, 1968, 136);
//  Власт. розбійникові; такий, як у розбійника. Він без радості приносив птицю до похмурого, з розбійницьким виразом обличчя лісника Шкаварлиги (Михайло Стельмах, II, 1962, 277); Вилицювате, розбійницьке, з нахабними очима, лице його було розімліле від спеки і ліниве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 233).

2. Який характеризується розбоєм, загарбництвом. — Ті війни [між князями] — се.. чисто розбійницькі війни (Іван Франко, VI, 1951, 53); Важливе місце в роботі [Празької] конференції зайняли міжнародні питання. Делегати затаврували ганьбою розбійницьку політику англійського імперіалізму та російського самодержавства в Персії (Комуніст України, 1, 1962, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 612.

Коментарі (0)