в означеннях
Тлумачення, значення слова «розбовтаний»:

РОЗБО́ВТАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбовтати. Примусила [Нюся] дівчину випити гарячого молока, розбовтаного з медом та маслом (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 225);
//  у знач. прикм. Розкудланий Тюха, перелякано зиркаючи, сидів з другого боку столу і тьопав дерев'яною ложкою якусь розбовтану поливку (Павло Загребельний, Диво, 1968, 56); Довгі, як торби, вони [кишені] були тим зручні, що Сашко міг завжди тримати в них рогатку з бойовим припасом череп'яного дріб'язку до неї та ще знайдений десь на шляху розбовтаний складаний ножик (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 13).

2. у знач. прикм. Який розмісили, їздячи, ходячи по ньому під час негоди (про шлях, дорогу). Заробітчани плентались за волами, возили буряк.. Дорога довга, розбовтана, колеса вгрузали по вісь (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 173).

3. у знач. прикм., перен. Недисциплінований, позбавлений витримки (про людину); неорганізований. [Чубатий:] Два ящики патронів свиснули.. Та в тебе не бійці, а розбовтаний елемент! (Яків Баш, П'єси, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 613.

Коментарі (0)