в означеннях
Тлумачення, значення слова «розбуялий»:

РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е.

1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б'ють почуття в мені, нестримні, розбуялі, Тріпочуть і дзвенять: — Летім немов стріла! У море життьове рушаймо (Микола Зеров, Вибр., 1966, 438); Нехай гроза, хай вітри розбуялі, — Живе в нас чеська музика в серцях, Ми за нею йдемо — уперед, все далі! (Максим Рильський, Наша сила, 1952, 101).

2. Який став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Розбуялі хвилі.

3. Який пишно розрісся. Перед нами одкривався простір вересневих полів, вкритих вигорілою стернею, сивими качанами розбуялої капусти по неглибоких видолинках (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 620.

Коментарі (0)