в означеннях
Тлумачення, значення слова «розбуркуватися»:

РОЗБУРКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУРКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Прокидатися від сну. Поки одні ще дрімали.., інші прокидалися вже.. По дворах скрипіли двері, ворота, де-не-де зачорніли вже людські постаті. Село розбуркувалося (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Тихо співав жалібну східну пісню молодий жіночий голос. Чужинець миттю розбуркався (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 23);  * Образно. Деякі дерева, заспавшися за довгу зиму, ще чорніли проти неба голим гіллям, але верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Борис Грінченко, II, 1963, 488).

2. перен. Виходити із стану спокою, задуми і т. ін. — А твой небагато буде? — спитав німець, беручись за пляшку. — Кий там біс багато! Що ж ми тілько по чарці і випили! — розбуркуючись мовив Яків (Панас Мирний, I, 1954, 200).

3. перен. Пробуджуватися до дії, ставати діяльним, активним;
//  Пробуджуватися, виявлятися (про почуття, думки і т. ін.). В йому [писареві] розбуркалась вдача селянина, простого, непр освіченого (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 618.

Коментарі (0)