РОЗБИРАТИ, аю, аєш, недок., РОЗІБРАТИ, розберу, розбереш, док.
1. перех. Брати, забирати все (всіх)
по одному або частинами. Од батька, од матері, що
повмирали, зосталось сім сиріточок малюсеньких
[малюсіньких], і як їх стали люди розбирати, що й вона
хлопчика.. узяла у прийми (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 255);
Коли на камбузі розбирали обід, то кок, знаючи апетит
своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети
(Микола Трублаїні, I, 1955, 173); Прийшли доярки.. Розібравши
дійниці, стали доїти корів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113);
// розм. Те саме, що розкуповувати. — Геть же від
лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 476); [Оксана:] Та й чого ж не купила
[кавун]? [Ганя:] Пізно до крамниці пішла, розібрали
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 175).
▲ Розбирати (розібрати) букети — проривати,
прополювати яку-небудь кущисту сільськогосподарську
культуру, залишаючи по одній чи дві стеблини.
Розбирати букет треба впоперек посівів — це забезпечує
прямолінійність поперечних рядків, що дуже важливо
для наступних, механізованих обробітків (Хлібороб України, 3, 1964, 6); Треба було швидко розібрати букещи,
щоб буряки не стекли (Колгоспник України, 1, 1961, 24).
♦ Ніч розібрати див. ніч.
2. перех. Розкладати що-небудь на складові частини,
деталі. Вже я й об'єктив здіймав, і апарат розбирав,
показував, що він не стріляє, як запевняли баби, — ніщо
не помогло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 257); Мар'ян заходився
швидко розбирати облюбованого сепаратора (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 187); Треба було протерти ствол
та розібрати й помастити замок [рушниці] (Микола Трублаїні,
I, 1955, 96); Людський організм не годинник, що його
можна розібрати на найдрібніші часточки, вичистити,
змастити, скласти, завести — і він піде (Володимир Гжицький,
Чорне озеро, 1961, 261);
// Роз'єднувати, розділяти на
частини. Цвітну капусту варять, розбирають на
окремі суцвіття, заливають олією, змішаною з оцтом (Українські страви, 1957, 45);
// Обробляти тушу свійської тварини.
Він допоміг.. обсмалити й розібрати кабанчика,
порубав м'ясо, наносив води, наколов дровець (Юрій Яновський, II,
1954, 211);
// Порушувати цілісність якої-небудь споруди,
руйнувати, розкладаючи її на окремі частини. Цигане
[цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В Дорогу
рушали (Тарас Шевченко, II, 1963, 315); Щоб не замерзнуть,
Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або
розбирав стріху у сусідніх порожніх будинках (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 37); Тепер кривому Тихонові не дає [учитель]
спокою: твій млин, каже, тільки батюшці гроші
меле, — розбери його, то хоч дров будеш мати, а то хтось
спалить ік лихій годині (Степан Васильченко, I, 1959, 191);
//
Прибирати руїни, згарища, забираючи звідти все частинами.
Чулися дружні голоси жіночої рятівної команди, що
десь зовсім близько вже розбирала завал (Василь Кучер, Голод,
1961, 160); [Другий самарянин:] А ми тим
часом розберем руїни і занесем каміння в Самарію!
(Леся Українка, II, 1951, 159);
// розм. Викручуючи голівку
в снаряді, виймати з нього вибухівку. — Ви носите
страх біля серця?! — не повірила мама. — То
ви снаряди розбираєте? (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967,
136).
3. перех. Перебираючи що-небудь, розкладати,
розміщувати, сортувати і т. ін. за певним принципом.
От посідали [дівчата], стали квітки розбирати (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 97); Швидко хлопці та дівчата.. почали
допомагати молодій завідувачці розбирати книги,
складати каталоги, розставляти літературу на полицях
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 173); — В кожну другу ямку
посадимо троянду, — пояснив Ребрик, розбираючи
в'язанку, — а між ними по шипшині (Михайло Томчаній, Готель..,
1960, 41); Вийшов Шевченко з казарми і наштовхнувся
на Кузьмича, що розбирав цілу в'язку вудок із саморобними
дротяними гачками (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 110);
// Виймаючи з чого-небудь те, що міститься в ньому,
розкладати, сортувати. Арсен розбирав чемодан,
вправно працюючи обома руками (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 246);
Луківна відвернулась і уткнулася в клунок. Похапливо
розбирала речі, а сама за слізьми нічого не бачила (Яків Баш,
Надія, 1960, 284);
// Беручи віжки, правильно
розподіляти їх в руках для управління. Оксен сів на лінійку,
розібрав віжки і крикнув на конячину, що дрімала,
опустивши голову (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99);
// Перебирати
що-небудь (чотки, волосся і т. ін.). Катря стояла у стола,
розбираючи чотки у руках (Марко Вовчок, I, 1955, 253);
Посаде [посадить свекор] іноді Івася собі на коліна, і коли
дитина почне розбирати рученятами його білу бороду,
він розказує йому різні приповістки (Панас Мирний, I, 1954, 234).
4. перех., також із сполуч. чому, чом, що.
Вникаючи в подробиці чого-небудь, розглядаючи щось
детально, з'ясовувати істину, виносити певне
рішення. — Наш пан Адам — апостол!.. — І «апостол»
розбирав сварки та суперечки, мирив сусідів, давав
усякі ради (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); З столиці прислали ..
комісію. Комісія розібрала діло вербівських селян і
звеліла наділить їх кращою землею (Нечуй-Левицький, II, 1956,
261); — А покличу я громаду, Щоб укупі розібрати, Чом
у нас немає ладу (Володимир Самійленко, I, 1958, 180);
// Піддавати
аналізові що-небудь. Проценко почав розбирати, що йому
наплів п'яний Довбня... (Панас Мирний, III, 1954, 219); Ми
розбираєм учинок Стася, ведем суперечки, сміємось
разом — і се нас мирить — панну Анелю й мене
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); У вільні години Хома розбирав із
своїми їздовими становище на фронтах (Олесь Гончар, I,
1954, 351); Заспокоївшись, що ніхто йому не
перешкодить, князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні
рахунки своїх кредиторів (Леся Українка, III, 1952, 511);
// Вести слідство, розглядати судові справи. Зійшлися
судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй
присудити? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 43).
♦ Розбирати (розібрати) по кісточках: а) див.
кісточка; б) детально, до дрібниць вивчати, аналізувати
що-небудь. — Перш ніж почати працювати із цим
приладдям, мусимо оцю роботу, — показав Петро
Михайлович малюнок на папері, — розібрати по кісточках
і знову скласти (Степан Васильченко, II, 1959, 227).
5. перех., також із спол. що. Розпізнавати,
вгадувати що-небудь зором, на слух, дотик і т. ін. Вона не
знала того, що Катерина, навчивши її кидати карти, не
навчила розбирати по лиці, хто сумний, хто веселий,
хто добрий, хто лихий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 194);
В темені ночі Василько розбирав, що біля стовпа стоїть
вартовий і курить (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 12); Напису не
можна було розібрати. Лише одне викарбуване слово
«Катерина» зберіг твердий камінь... (Євген Кравченко,
Квіти.., 1959, 16); Михайло пильно вслухався в розмову, аж
нахилився вперед, але не зміг розібрати, що говорять
французи (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 49);
// Уміти
прочитати що-небудь (перев. нерозбірливо, дуже дрібно
написане). Майорові, видно, було вже нелегко
розбирати дрібний почерк (Олесь Гончар, III, 1959, 426); Ігор
ледве розбирає записку: «Я жду, що ви мене запросите
на вальс. Маня» (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 110).
♦ Не розбираючи дороги (стежки) — де попало. На
чоло походу, як і годилося, вибились молоді ґазди і
парубки. Розхристані, з кашкетами на потилиці,
закосичені червоними биндами, вони ішли вперед, не
розбираючи дороги (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 268); Він
пошпурив весло в кущі і, не розбираючи стежки, знову
побіг (Олесь Донченко, VI, 1957, 72).
6. перех., також із спол. що, де. Розуміти,
усвідомлювати що-небудь, з'ясовувати щось для себе. Вона
вже багато чого розбирала і не раз питала матері:
— Нащо вам, мамо, заміж іти? — Ось ми
піднімемось на ноги, ми і вас, і себе прогодуємо! (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 292); [Хуса:] Звичайне, мати, як стара
людина, не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв
старих держати (Леся Українка, III, 1952, 181); Що ж у неї
на думці, того й сама не розбере (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
32); Заблудив [зв'язковий] і тепер ніяк не може
розібрати, де права сторона, а де ліва (Микола Трублаїні, I, 1955, 43);
// Розуміти чию-небудь поведінку, натуру. Ніяк не
розбереш теперішню молодь (Михайло Стельмах, I, 1962, 538);
Таким його знав давно Опанас, та недавно розібрав,
а люди й зовсім не розбирали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 157);
// Мати певні знання в якій-небудь галузі, бути добре
обізнаним у чомусь. [Грицько (дивуючись):] .. От
що воно значить — розумний чоловік, освічений чоловік!
Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається
(Панас Мирний, V, 1955, 182); — А ти хіба по-фінськи
розбираєш? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 260);
// Розучувати,
засвоювати музичний твір, відтворюючи його на інструменті.
Сестри посідали за рояль і почали розбирать нову п'єсу
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 431); Вона старанно розбирала нову
пісеньку французького короля Людовика XIII в
переробці для клавесина Генріха Гіза (Зінаїда Тулуб, Людолови, II,
1957, 393); Марина Петрівна за роялем розбирає ноти
(Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 18).
♦ Господь (хто) його розбере — ніхто не знає.
Хто там правий, а хто винуватий — господь його
розбере (Панас Мирний, V, 1955, 397); А врешті, хто його
розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість
наших людей і сама того не знає, а так якось бреде
навмання (Леся Українка, V, 1956, 63); [І] сам чорт (нечистий,
дідько лисий, біс, кат, старий циган) не розбере — нічого
не зрозуміло. [Горлов:] Ти, браток, поменше б
говорив. Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 17); Не розбери-бери — що-небудь дуже
заплутане, незрозуміле. З Андрієм щось коїться не
розбери-бери. Він, як той флюгер. То в один бік
повертається, то вітер відвертає в інший (Павло Автомонов, Коли
розлучаються двоє, 1959, 665); [Дід:] Депутатиха про тебе
згадувала, Марфа Семенівна. У них там така
суперечка знялася, така веремія, що й не розбери-бери... (Олександр Левада,
Драми.., 1967, 270); Розібрати смак чого — відчути
повною мірою що-небудь. Він добре розібрав смак
провідницького життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287).
7. перех. і без додатка. Розрізняти кого-, що-небудь, враховувати відмінність, різницю між кимсь, чимсь. Ні почот, ні слава, ні заможність — ніщо не захищало його від тієї напасниці — туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Панас Мирний, IV, 1955, 221); Побіг він [Осел] навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан — не розбирає, Толочить і ламає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 137); Там [в корчмі] пили якісь — хто їх розбере — чи воно панки, чи цигани... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304).
8. перех., перен., розм. Охоплювати, оволодівати
ким-небудь (про почуття, стан і т. ін.). У хаті було тихо
та сумно; мене почав сон розбирати (Панас Мирний, IV, 1955,
373); Перед ним стояли Назіра-хон та Чинар-бібі,
ледве стримуючись, щоб не засміятися, їх розбирав
сміх (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 459); [Казибрід:] Жаль
мене розібрав. Пішов я до війта, до радниці — він там
з писарем податки відбирає (Іван Франко, IX, 1952, 44); Як на
зло розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози
з очей покотилися (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 455).
Розбирала нетерплячка див. нетерплячка.
9. перех., перен., розм. Сильно діяти, впливати на
кого-небудь, викликаючи хвилювання, збудження і т. ін.;
проймати. — А що, і тебе розбира краса руської баби?
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 405); Пісні розібрали студентів;
вони почали співати хором (Нечуй-Левицький, III, 1956, 111);
// безос. — Не брехни! — обірвав його Остап, — А що —
розібрало? — зареготав Мартин. — Значить, правда
очі коле, так? (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 135);
// Приводити кого-небудь до стану сп'яніння (про
алкогольні напої). Дедалі помітно вино починає їх
розбирати (Леся Українка, II, 1951, 321); Василину розібрала
горілка. На неї найшла охота до танців (Нечуй-Левицький, II,
1956, 55); Друга склянка вже розібрала Іва. Він ледве
ворочав язиком, похитувався на довгих волосатих ногах
(Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 81);
// Розладнувати шлунок;
// безос. Розібрало, як вовка пиво на третій день (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 321).
10. перех., розм. Скидати одяг; роздягати. Ввійшла [Устина], а панночка стоїть перед дзеркалом і вже усе зриває з себе. — Де се бігала? Швидше мене розбирай! Швидше: я спати хочу! (Марко Вовчок, I, 1955, 106).
11. перех., грам. Піддавати аналізові; аналізувати. Розбирати речення.