в означеннях
Тлумачення, значення слова «розбишацький»:

РОЗБИША́ЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до розбишака. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях... (Панас Мирний, I, 1949, 404); Пана.. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький.. собі взяв (Борис Грінченко, II, Розбігатися 1963, 254);
//  Який складається з розбійників, розбишак;
//  Належний розбишаці. Ці [зухвальці] тебе можуть зустріти і гострим ножем розбишацьким (Микола Зеров, Вибр., 1966, 355);
//  Власт. розбишаці, такий, як у розбишаки. Йому все лиш снувалися поперед очі мертві, гидкі лиця злодіїв,.. бриніли в вухах їх заказані, незрозумілі слова та страшні, розбишацькі дотепи (Іван Франко, IV, 1950, 484); [Економ:] Чоловіка зо три може, знайдеться, між ними [охоронцями] таких, що можна покладатися, а останні розлетяться, як пір'я, од одного розбишацького посвисту (Степан Васильченко, III, 1960, 197); — Це не було перебільшення: очі розбишацькі, жовті.. мала дівчина (Юрій Яновський, II, 1958, 153); На обличчі її не було розгубленості, воно мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 246).

2. Стос. до розбишацтва. [Перший старий ткач (увіходить):] Нехай мене бог боронить, щоб я з вами в таку розбишацьку справу ліз (Леся Українка, IV, 1954, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 610.

Коментарі (0)