Словник української мови

РО́ЗЧЕРК, у, чол. Ламана лінія, риска, що замикається від швидкого, розмашистого руху пером, олівцем по паперу при письмі.  * Образно. Ламаним розчерком вогню мигнула блискавка (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 57);
//  Риска, завиток, яким закінчується підпис. Завідувач районним відділом народної освіти підписався з розчерком (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 164).
♦ [Одним] розчерком пера див. перо.