РОЗЧУХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУХАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. Турн собі розчухав литку (Іван Котляревський, I, 1952, 231).
2. тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати. Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 214); [Вареник:] Ти б спершу протверезився, тоді і розчухав би діло (Марко Кропивницький, II, 1958, 232).