в означеннях
Тлумачення, значення слова «розчинятися»:

РОЗЧИНЯТИСЯ 1, яється, недок., РОЗЧИНИТИСЯ, чиниться, док.

1. Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). Розчиняються двері, і вбігає папа Функе з газетою в руках (Іван Кочерга, II, 1956, 160); Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми (Панас Мирний, I, 1954, 45); Щоранку, як займеться сонце І кине пасмо золоте, Розчиниться нагло віконце І личко чиєсь розцвіте (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 382);
//  Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди-небудь. Старшина есе глибше забирався в коридор [готелю]. Номери за ним з громом розчинялися (Олесь Гончар, III, 1959, 260); Заповідана світлиця Розчинилась для людей (Максим Рильський, I, 1960, 326);
//  рідко. Розтулятися (про що-небудь стулене, стиснуте).

2. тільки недок. Пас. до розчиняти1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 861.

Коментарі (0)

РОЗЧИНЯТИСЯ 2, яється, недок., РОЗЧИНИТИСЯ, чиниться, док.

1. Утворювати однорідну суміш у сполученні з рідиною або іншою речовиною. Сірчанокисла сіль радію погано розчиняється у воді (Наука і життя, 11, 1956, 14); У прозорому повітрі струмів і розчинявся густий духмяний аромат (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 142); У посуху поживні речовини слід вносити тільки з водою або гноївкою, інакше мінеральні добрива не розчиняться, рослини їх не засвоять (Хлібороб України, 2, 1970, 12).

2. перен. Ставати непомітним у чому-небудь, зникати. Секунда, друга — і вони [винищувачі] розчиняються в сліпучій блакиті далекого неба (Вечірній Київ, 18.VIII 1962, 3); Співці підвелися і розчинилися в темряві (Натан Рибак, На світанку, 1940, 132);
//  перен. Зливатися з ким-, чим-небудь, стаючи його частиною. Представники таких [іноплемінних] народностей розчинялись в українській, втрачали свою мову (Питання походження української мови, 1956, 124).

3. тільки недок. Пас. до розчиняти2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 861.

Коментарі (0)