в означеннях
Тлумачення, значення слова «розцвічений»:

РОЗЦВІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розцвітити. Тихо скидають листя розцвічені осінню дерева (Мистецтво, 3, 1967, 40); Платон.. дивиться на грядки, розцвічені маками (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 291); Багато будинків були розцвічені прапорами (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 222); Сонце кожному хлопцеві й дівчині Роздає золоті промінці, І вони, щирим сміхом розцвічені, Пломеніють на кожнім лиці (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 133);
//  розцвічено, безос. присудк. сл. Велике епічне полотно [роман С. Скляренка «Святослав»] щедро розцвічено барвистими пейзажами (Радянське літературознавство, 5, 1961, 99).

2. у знач. прикм. Кольоровий, барвистий. Космацька писанка пройшла биту дорогу історії — від природного кольору яйця до розцвіченої гуцульської крашанки, виповненої багатим малюнком, орнаментом (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 52);
//  Різнобарвний. Здмухнувши цей порох з розцвічених карт, Де жовті й зелені лежать суходоли, Раптово на чийсь несподіваний жарт Всміхнеться тихцем чоловік срібночолий (Микола Бажан, I, 1946, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 857.

Коментарі (0)