РОЗЦВІТАТИ, аю, аєш, недок., РОЗЦВІСТИ, іту, ітеш, док.
1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про
рослини); зацвітати. Червоний, великий мак розцвітав
у городі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 196); Цвіли сади. Одні
квіти змінювались іншими, розцвітали й в'янули,
залишивши насіння в плодах (Олександр Довженко, I, 1958, 449);
Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки
одягли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 15);
// Розпускатися (про
квітки). Троянди паморозь іскристо-сиза вкрила, Хоч
бідні пуп'янки ще прагнуть розцвісти (Максим Рильський, III,
1961, 185); * Образно. Розцвітали, як квіти, гарні
слова (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 201); Жовтіє лист, і щастя
розцвітає, нема йому ні гранів [граней], ані дна... (Володимир Сосюра,
I, 1957, 202).
2. перен. Вступати в пору розквіту (у 2 знач.). В ті
дні, коли в садах Ліцея Я безтурботно розцвітав,..
Край вод прозорчастих мені З'явилась Муза навесні
(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 195);
Росла собі та виростала І на порі Марія стала...
Рожевим квітом розцвіла В убогій і чужій хатині (Тарас Шевченко,
II, 1963, 354);
// Ставати свіжим, гарним; починати
краще виглядати. Тут Микоша, як завжди на волі,
просто розцвітав (Олексій Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, 140);
Мелашка розцвіла і стала повніша на виду (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 374); Жінка.. розцвіла, мов польова рожечка
(Ірина Вільде, Винен.., 1959, 4);
// Відчувати радість,
приємність, насолоду. — Зроду не пив такої доброї
кави.. — Маруся розцвітала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); Другого
дня трапилась подія, яка безмежно схвилювала й
порадувала Сеспеля. Дивлячись на нього, й Іван також
розцвітав радістю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 270);
//
Ставати усміхненим, веселим. Він оглянувся незадоволено
і зараз же розцвів усмішкою (Юрій Яновський, IV, 1959, 10);
// Сповнюватися радістю, приємністю, насолодою (про
серце, душу). Хотів тебе зустріти я так зло, і на
вустах були слова докору... А ти прийшла — і серце
розцвіло (Володимир Сосюра, II, 1958, 145).
3. перен. Успішно розвиваючись, досягати розквіту,
піднесення. Розцвітає під зорями гулом будівництво
у місті й селі (Володимир Сосюра, I, 1957, 331); Розцвітають наші
села колгоспні,.. квітне наша Батьківщина (Остап Вишня, I,
1956, 374); Під радянською зорею Україна розцвіла
(Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 54);
// Проявлятися
повною мірою (про талант, майстерність і т. ін.).
Комунізм — це лад, де розцвітають і цілком розкриваються
здібності й таланти, найкращі моральні якості
вільної людини (Програма КПРС, 1961, 56); Великий
Жовтень окрилив Купалу. Поетичний дар його розцвів
(Максим Рильський, III, 1955, 402).
♦ Квітом розцвітати див. квіт.