в означеннях
Тлумачення, значення слова «розцвітати»:

РОЗЦВІТАТИ, аю, аєш, недок., РОЗЦВІСТИ, іту, ітеш, док.

1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати. Червоний, великий мак розцвітав у городі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 196); Цвіли сади. Одні квіти змінювались іншими, розцвітали й в'янули, залишивши насіння в плодах (Олександр Довженко, I, 1958, 449); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 15);
//  Розпускатися (про квітки). Троянди паморозь іскристо-сиза вкрила, Хоч бідні пуп'янки ще прагнуть розцвісти (Максим Рильський, III, 1961, 185);  * Образно. Розцвітали, як квіти, гарні слова (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 201); Жовтіє лист, і щастя розцвітає, нема йому ні гранів [граней], ані дна... (Володимир Сосюра, I, 1957, 202).

2. перен. Вступати в пору розквіту (у 2 знач.). В ті дні, коли в садах Ліцея Я безтурботно розцвітав,.. Край вод прозорчастих мені З'явилась Муза навесні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 195); Росла собі та виростала І на порі Марія стала... Рожевим квітом розцвіла В убогій і чужій хатині (Тарас Шевченко, II, 1963, 354);
//  Ставати свіжим, гарним; починати краще виглядати. Тут Микоша, як завжди на волі, просто розцвітав (Олексій Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, 140); Мелашка розцвіла і стала повніша на виду (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374); Жінка.. розцвіла, мов польова рожечка (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 4);
//  Відчувати радість, приємність, насолоду. — Зроду не пив такої доброї кави.. — Маруся розцвітала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); Другого дня трапилась подія, яка безмежно схвилювала й порадувала Сеспеля. Дивлячись на нього, й Іван також розцвітав радістю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 270);
//  Ставати усміхненим, веселим. Він оглянувся незадоволено і зараз же розцвів усмішкою (Юрій Яновський, IV, 1959, 10);
//  Сповнюватися радістю, приємністю, насолодою (про серце, душу). Хотів тебе зустріти я так зло, і на вустах були слова докору... А ти прийшла — і серце розцвіло (Володимир Сосюра, II, 1958, 145).

3. перен. Успішно розвиваючись, досягати розквіту, піднесення. Розцвітає під зорями гулом будівництво у місті й селі (Володимир Сосюра, I, 1957, 331); Розцвітають наші села колгоспні,.. квітне наша Батьківщина (Остап Вишня, I, 1956, 374); Під радянською зорею Україна розцвіла (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 54);
//  Проявлятися повною мірою (про талант, майстерність і т. ін.). Комунізм — це лад, де розцвітають і цілком розкриваються здібності й таланти, найкращі моральні якості вільної людини (Програма КПРС, 1961, 56); Великий Жовтень окрилив Купалу. Поетичний дар його розцвів (Максим Рильський, III, 1955, 402).
Квітом розцвітати див. квіт.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 856.

Коментарі (0)