Словник української мови

РОЗДАВАТИ 1, аю, аєш, недок., РОЗДАТИ, дам, даси, док., перех. Віддавати щось частинами різним особам, розподіляти між усіма або багатьма. А поет усе то грає, Та щось пише на папері Й роздає писання людям (Леся Українка, I, 1951, 385); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 491); Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити.., роздати однаково, щоб вистачило всім (Олесь Гончар, III, 1959, 270); Кайдашиха витягла з пазухи хусточку, розв'язала вузол і роздала [дітям] по шагу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 319); Надворі я роздав хлоп'ятам усіх горобенят, які в мене були у пазусі (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 6).
♦ Роздавати (роздати) благословення кому — благословляти усіх або багатьох. Недбало роздаючи благословення, гість застукотів по камінній доріжці до матушки ігумені (Михайло Стельмах, I, 1962, 638); Роздавати (роздати) гарбузи — відмовляти усім або багатьом, хто сватається. Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку, так скажена дівка всім женихам роздала гарбузи (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 85); Роздавати (роздати) потиличники (стусани, удари і т. ін.) кому — бити усіх або багатьох; Роздавати (роздати) роботу кому — доручати усім або багатьом виконати щось. Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 104).

РОЗДАВАТИ 2, аю, аєш, недок., РОЗДАТИ, дам, даси, док., перех.

1. Робити що-небудь ширшим; розширювати.

2. Змушувати кого-небудь розступитися, щось розсунутися в різні боки, стати просторішим. Аж коли уранці зашуміли хвилі І громи заграли в сурми голосні, Вирвалося сонце, осліпило очі, Роздало навколо обрії ясні (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 284); Вагою власного тіла Петько роздав натовп надвоє й звільнив через нього для нас стежечку просто до авто (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 331).