Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 662.

Коментарі (0)

РОЗДАВАТИСЯ 2, ається, недок., РОЗДАТИСЯ, ається, док.

1. Ставати ширшим; розширюватися. Знов усі мовчки вони йшли. Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними (Марко Вовчок, I, 1955, 306); Постать Якова чорніла в кутку коло стіни.., — то гнівно насувалися його брови і грізно піднімалися вуси, то широко роздавався рот і усмішка покривала лице (Панас Мирний, I, 1954, 204); Роздалася Стрина, запінилася, захвилювалася, приймаючи козацьке привітання (Яків Качура, Вибр., 1953, 83);
//  Ставати товщим, повнішим, збільшуватися в розмірі. Ноги починають розбухати, пухнути, роздаватися (Михайло Стельмах, II, 1962, 386); Зло невдачі скривило личко малого: щоки почервоніли, ніс роздався (Панас Мирний, I, 1954, 329);
//  Збільшуватися в об'ємі. Тільки що-небудь нагріється, то зразу робиться більшим, роздається (Словник Грінченка); Обернись [хато] на хороми, вкрийся залізом, підрости, підведись над садами, роздайся вшир і вгору (Олександр Довженко, I, 1958, 326).
 Роздаватися (роздатися) в плечах — ставати широкоплечим. За чотири роки, відколи Грицько Саранчук бачив його востаннє, дуже змінився Артем. Роздався в плечах, лицем змужнів (Андрій Головко, II, 1957, 446).

2. Розступатися або розсуватися в різні боки, утворюючи посередині вільний простір. Хвиля роздалася, Закипіла, застогнала — І обох покрила (Тарас Шевченко, I, 1951, 167); Юрба роздалася в широке коло — навкруг танцюристів (Смолин, Світанок.., 1953, 93).

РОЗДАВАТИСЯ 3, ається, недок., РОЗДАТИСЯ, ається, док., розм., рідко. Лунати, розлягатися, чутися (про звук). Сумно у хаті роздавалася.. пісня (Панас Мирний, I, 1954, 323); Голос духа чути скрізь:.. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя (Іван Франко, X, 1954, 7); Нараз вона здригнулася і повернула раптово зблідле обличчя в бік Жолтанського, який сидів у другому кінці стола. З його уст роздалося ім'я Семенюка (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 142); Одного разу в степу роздався короткий, різкий свист (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290);
//  безос. — Пу-у-у-вичка! — роздалось по кімнаті. — Пу-у-вичка! (Іван Микитенко, II, 1957, 218).