в означеннях
Тлумачення, значення слова «роздавлювати»:
Рими України: словник рим

РОЗДАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДАВИТИ, давлю, давиш; мн. роздавлять; док., перех.

1. Надавлюючи або натискуючи, розчавлювати, розпліскувати, роздушувати що-небудь. Шофер натиснув на газ, і машина, роздавлюючи скатами воду в калюжах, зникла за деревами (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 228).
По крашанках пройде і ні одної (жодної) не роздавить див. крашанка.

2. Давлячи, тиснучи, тяжко ранити, умертвляти. Терентій роздавлює на щоці комара (Михайло Стельмах, I, 1962, 500); — Я роздавлю тебе, як жабу, Зітру, зімну, мороз як бабу, Що тут і зуби ти зітнеш (Іван Котляревський, I, 1952, 95); Височенна скеля.. вся поросла лісом. Ідеш — і здається, насувається вона на тебе, от-от роздавить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 249);
//  Збиваючи з ніг, калічити, вбивати. — Василь попав під аварію, його ледве не роздавив грузовик (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 191);
//  Дуже гнітити, приголомшувати, завдаючи страждань. Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народа... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 41); Здається мені, що діється щось, що мене має роздавити і знівечити, і під обухом сеї манії хожу [ходжу] (Василь Стефаник, III, 1954, 227); Пізно ти, рідна, діждалась підмоги — Серце звільнилось розбите, слабе. Ти ж помирала й не знала, небога, Що роздавило і тата й тебе... (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 114).

3. Завдавати кому-небудь рішучої поразки. Хай чують вороги, що ми — залізні. Роздушимо, роздавимо того, хто посягне на нас (Павло Тичина, II, 1957, 35).

4. фам. Розпивати що-небудь спиртне. Шпилька підвівсь і мовить: — Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо... (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 662.

Коментарі (0)