Словник української мови

РОЗДЕБЕНДЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка, діал. Знічев'я розмовляти. Спокійненько роздебендювали молодчики, і роздебендювали б, якби хлопці не підняли ґвалту (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 195); Старші, батьки родин, пили й роздебендювали про політику (Іван Франко, VIII, 1952, 70);
//  Займатися балачками. — Хоч ви не каркайте. Не тямите нічого, то й не роздебендюйте (Михайло Стельмах, I, 1962, 388).