в означеннях
Тлумачення, значення слова «роздягати»:

РОЗДЯГАТИ, аю, аєш, недок., РОЗДЯГТИ і РОЗДЯГНУТИ, дягну, дягнеш; мин. ч. роздяг, ла, ло і роздягнув, нула, ло; док., перех.

1. Знімати, скидати з кого-небудь одяг. — Куди ти? — хрестить і перейма [Чіпку].. Мотря. Почне його умовляти; роздягає його, роззуває... (Панас Мирний, I, 1959, 156); Фросина Варфоломіївна й Тася вже роздягали й вкладали спати Петрика (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 215); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 147); Швейка роздягнули догола, потім дали якийсь халат і повели купатися (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 36);
//  безос. Він катапультується, тобто вистрілює себе з літака разом із сидінням... Але довелось це робити при такій великій швидкості, що й шлемофон зірвало, роздягло й роззуло — саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 22);
//  Знімати, скидати одяг із себе; роздягатися.  * Образно. Білу роздягла земля сорочку, 3 лиштвою зелену одягла (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 18);
//  перен. Розкривати справжню суть кого-небудь. Весело чути, коли людська насмішка безжалісно роздягає когось із знайомих, але не доведи господи, коли вона починає шмагати тебе (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115); Так гарно висміє [Турган], що спочатку й не зрозумієш, що то тебе роздягли прилюдно (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 38).
Роздягати (роздягти, роздягнути) очима кого — уявляти кого-небудь без одежі, голим. Юля розуміла брутальність їхніх натяків і бачила, як вони роздягають її очима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 404).

2. перен. Позбавляти землю, дерева і т. ін. зеленого вбрання. Щовесни вбираються [тополі] в зелень, а щоосені знову роздягають їх до білокорая пронизливі норди та ости... (Олесь Гончар, II, 1959, 8); Домна Федорівна роздягла ще одну головку капусти і кинула її на шатківницю (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 16).

3. перен., розм. Руйнуючи, розорюючи, спустошувати, призводити до бідності, злиднів. Землю рідну до сучка роздяг [Феттах], Загарбавши долини хліборобні І женучи туркмен за Копет-Даг (Агата Турчинська, Земля моя.., 1961, 53).

4. розм. Грабувати, знімаючи верхній одяг. Спиняють [бандити] пішого, спиняють і проїжджого. Допитують, б'ють нагаями, роздягають (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 66); У Шульги першого забрали гроші і ту заяву, що її везли до Харкова. Роздягли потім і інших (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 51); Його [купця] хоч догола роздягни, він однак багатий буде... (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 300).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 674.

Коментарі (0)