в означеннях
Тлумачення, значення слова «роздмухувати»:

РОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗДМУХА́ТИ, аю, аєш, недок., РОЗДМУ́ХАТИ, аю, аєш і рідко РОЗДМУХНУ́ТИ, ну, неш, док., перех.

1. Струменем повітря або віянням вітру підсилювати горіння чого-небудь. На гарячому вугіллі, яке роздмухував вітрець, підігрівався клей (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); За мить підпалили й роздмухали всі джури й челядники по доброму віхтю торішньої сухої ковили (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 31);
//  безос. Його очі.. загорілися нині гострим синім вогнем, наче вітром здувало попіл і роздмухувало спиртово-синій жар, що жив під ним (Олесь Гончар, I, 1954, 106);
//  Примушувати яскраво палати, світити (вогонь, полум'я). Княгиня Ольга сідає в крісло. Обабіч неї горять два світильники. Вітер з Дніпра роздмухує вогні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 35); Піднялась буря і роздмухала полум'я (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 38);  * Образно. Казка — це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і мови (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 121);
//  Розпалюючи паливо і роздуваючи вогонь у чому-небудь, нагрівати щось. За хвилину порався [Солонина] вже в сінях, роздмухуючи самовар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254).
Роздмухувати (роздмухати) кадило див. кадило.

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін. Ця газета стала б частинкою величезного ковальського міха, який роздмухує кожну іскру класової боротьби і народного обурення в загальний пожар (Ленін, 6, 1969, 161); Цієї весни вся війна була б закінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (Олесь Гончар, II, 1959, 86);
//  Пробуджувати, підсилювати які-небудь думки, почуття і т. ін. Наближався буремний 1917 рік. Він ішов через солдатські окопи і траншеї,.. він роздмухував ненависть у грудях каменяра, хлібороба (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 42); Тут Шевченко над Невою Гнівний свій писав «Кобзар», Дум роздмухував пожар (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 121); Чуття, той найважніший нерв родинного зв'язку, вигасло безповоротно і нічо [ніщо] не роздмухає його наново (Іван Франко, XVI, 1955, 72).

3. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді. [Воронін :] Не переоцінюй своїх сил. Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах (Олександр Левада, Драми.., 1967, 347); У період назрівання революційної ситуації III відділ також вирішив не роздмухувати справу Шевченка (Життя і тв.. Т. Г. Шевченка, 1959, 542); Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 199).

4. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь. Всі хмари роздмухав [Марець] по небу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 427);
//  Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися щось. Полився крізь них [двері] нічний вітер, роздмухуючи на покутті рушники й фіранки на вікнах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 206);  * Образно. Присадкуватий дядько роздмухав вуса сміхом (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 666.

Коментарі (0)