РОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗДМУХА́ТИ, аю, аєш, недок., РОЗДМУ́ХАТИ, аю, аєш і рідко РОЗДМУХНУ́ТИ, ну, неш, док., перех.
1. Струменем
повітря або віянням вітру підсилювати горіння
чого-небудь. На гарячому вугіллі, яке роздмухував вітрець,
підігрівався клей (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); За мить
підпалили й роздмухали всі джури й челядники по доброму
віхтю торішньої сухої ковили (Олександр Ільченко, Козацькому роду..,
1958, 31);
// безос. Його очі.. загорілися нині гострим
синім вогнем, наче вітром здувало попіл і роздмухувало
спиртово-синій жар, що жив під ним (Олесь Гончар, I, 1954,
106);
// Примушувати яскраво палати, світити (вогонь,
полум'я). Княгиня Ольга сідає в крісло. Обабіч неї
горять два світильники. Вітер з Дніпра роздмухує вогні
(Семен Скляренко, Святослав, 1959, 35); Піднялась буря і
роздмухала полум'я (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 38); * Образно. Казка —
це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і
мови (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 121);
// Розпалюючи
паливо і роздуваючи вогонь у чому-небудь,
нагрівати щось. За хвилину порався [Солонина] вже в сінях,
роздмухуючи самовар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254).
♦ Роздмухувати (роздмухати) кадило див. кадило.
2. перен. Робити більшим, великим за розмахом,
поширенням і т. ін. Ця газета стала б частинкою
величезного ковальського міха, який роздмухує кожну іскру
класової боротьби і народного обурення в загальний
пожар (Ленін, 6, 1969, 161); Цієї весни вся війна була б
закінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта
(Олесь Гончар, II, 1959, 86);
// Пробуджувати, підсилювати
які-небудь думки, почуття і т. ін. Наближався буремний
1917 рік. Він ішов через солдатські окопи і траншеї,.. він
роздмухував ненависть у грудях каменяра, хлібороба
(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 42); Тут Шевченко над Невою
Гнівний свій писав «Кобзар», Дум роздмухував пожар
(Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 121); Чуття, той найважніший
нерв родинного зв'язку, вигасло безповоротно і
нічо [ніщо] не роздмухає його наново (Іван Франко, XVI, 1955,
72).
3. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді. [Воронін :] Не переоцінюй своїх сил. Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах (Олександр Левада, Драми.., 1967, 347); У період назрівання революційної ситуації III відділ також вирішив не роздмухувати справу Шевченка (Життя і тв.. Т. Г. Шевченка, 1959, 542); Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 199).
4. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь.
Всі хмари роздмухав [Марець] по небу (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
427);
// Подувом вітру розсувати що-небудь у різні
боки, примушувати коливатися щось. Полився крізь них
[двері] нічний вітер, роздмухуючи на покутті рушники
й фіранки на вікнах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 206);
* Образно. Присадкуватий дядько роздмухав вуса
сміхом (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 198).